Книги Українською Мовою » 💛 Дитяча література » Мавка, Дерпак Ірина 📚 - Українською

Читати книгу - "Мавка, Дерпак Ірина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мавка" автора Дерпак Ірина. Жанр книги: 💛 Дитяча література. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2
Перейти на сторінку:

- Казав…діду – винувато опустив очі Іванко, виймаючи з-за поясу топірець і протягуючи старому – Я більше не буду…

- А більше й не треба! – злостився дідо, забираючи топірець, - розказуй бігом, що начудив єси, поки сонце не сіло, - і зиркнув на надкушене червоне коло над соснами.

- Ми з Марічкою… - почав тихо – я лиш хотів показати мавок… діду, я все так робив, як ти….але та квітка в Маріччиних косах, то все через ню… - малий плакав і боявся глянути на діда – вона пропала, я кликав, кликав… мавки зачули її, діду!

Старий схопився на ноги і рушив у бік лісу, залишивши малого розгубленим на подвір’ї. Іванко хотів було бігти за ним, але дідо зупинив його грізним поглядом:

- Тут чекай! Сонце майже сіло, не можна! – і поспішив стежкою, що вела його між темні тіні вечірнього лісу.

***

Дідо Йван ішов швидко, наче сам ліс розступався перед ним. Хоч роки вже давно неслися за плечима важкими снігами, ноги його несли впевнено, і кожен крок, здавалось, відлунював у гіллі, в корінні, в самому серці старого лісу. Він не свистів, не кликав — лише прислухався до того, що не чутно вухом.

А потім зупинився. Перед ним, мов з нічого, виринув срібний камінь. Присів, притулив долоню, і камінь — теплий. Не мав би бути теплим у вечірній холодок. Це означало, що двері ще відчинені.

Дідо витягнув із-за пазухи маленьку торбинку. Насипав дрібку сушених пелюсток, кусник вугільця та блискіт кори старого ялівцю. Підпалив сірник — вогонь тремтів, наче вагався — і вкинув усе на срібло. З диму поволі вимальовувався образ. Спершу — нічого. Але за мить у сяйві диму промайнули тонкі босі ніжки, русяві пасма, а за ними — Марічка. Стояла, заплющена, з квіткою в косах. Мавки оточили її, але не чіпали. Одна — найменша — щось промовляла їй, майже співала.

— Говори з дідом, дитино… — прошепотів Йван. — Вернись, доки двері ще світяться.

Камінь знову здригнувся. Звуки прокотилися лісом. Але цього разу — не музика, а ніби сльоза впала у тишу. І — голос, тоненький, переляканий, наче з іншого боку води:

— Дідусю?

Він не чув її, але відчував. Раптом щось холодне торкнулось його руки. Він озирнувся — на моху сиділа Марічка. Її очі були ще повні смарагду, але в них не було страху. Тільки здивування і тиха втома.

— Діду… вони… вони мене не тримали. Вони просто… хотіли, щоб я побула з ними. Вони сумують…

— То й добре, що пустили, — зітхнув Йван. — Але квітку дай. Назавжди.

Марічка слухняно витягла з коси зеленкувату, ще світу не знану квітку. Дідо загорнув її в полотно, поклав до торби. Потім підняв дівчинку, посадив на плече.

— Ходімо додому, мала. А мавкам — спокій. Бо не час іще.

І ліс знову став лісом. Не було срібла, не було тіней, тільки цвіркуни, шум потоку і запах диму з коминів, що долинав з долини.

А коли сонце остаточно сіло, Іванко, що досі сидів на порозі, побачив постать діда і маленьку дівчинку на плечі. Він кинувся їм назустріч, а серце в нього калатало так сильно, що здалось — зараз вискочить і побіжить поперед нього.

— Марічко… — тільки й сказав.

Дівчинка зістрибнула, втерла сльозу, яка не знати звідки з’явилась.

— Ти добре, що показав мені. Але я туди більше не піду. Їм сумно, а я ще хочу радіти.

Іванко лише кивнув. А дідо Йван підійшов до старого топора, що лежав на порозі, взяв його до рук і повільно, наче прощаючись, заніс у хату.

…Бо не кожна таємниця хоче, щоб її відкривали двічі.

Кінець

1 2
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мавка, Дерпак Ірина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мавка, Дерпак Ірина"