Читати книгу - "Смак життя, Юльчик"

«Усе велике починається з малого. Навіть мрія — з коробки в коморі.»

На верхній полиці старої комори лежала картонна коробка. Не красива — сіра, злегка запилена, з криво закритими клапанами. Вона пролежала там кілька років, забута серед банок, мотузок і старого посуду. Лія знала про неї, але не торкалася. Бо ця коробка пахла страхом.

Усередині були наліпки, які вона друкувала ще в гуртожитку. Маленькі білі наліпки з написами: «Моя кава — твій затишок», «Для тебе, як для себе», «Мрія на дотик». Тоді вона була впевнена: ще трохи — і в неї буде своя кавʼярня, десь на тихій вуличці, з вивіскою «Горлиця».

Пройшло не трохи, а пʼять років. І коробка залишалась коробкою.

Сьогодні вона стояла перед нею з табуреткою під ногами й злегка тремтячими пальцями.

— Ну що, — прошепотіла. — Поїхали.

Вона дістала її обережно, наче тримала щось крихке. Поставила на стіл у своїй маленькій кухні й розрізала скотч. Усередині — ті самі наліпки, трохи мотузки, кілька ескізів логотипу, стара ложка для кави і папір з написом:

«Горлиця. Затишок у кожній чашці».

Лія сіла, підперла щоку рукою і довго мовчала. Було трохи смішно. І трохи боляче. Але найбільше — тихо. І ця тиша більше не здавалася страшною.

На екрані телефона блимає повідомлення:

Соломія:

— Ти ще не здалась, надіюсь?

Лія:

— Ні. Сьогодні знайшла коробку.

Соломія:

— Оооо… Та сама?

Лія:

— Так.

Соломія:

— Тоді час. Ти ж знаєш, що це знак.

Лія усміхнулась. Вперше за кілька днів — по-справжньому.

Це не був грандіозний початок. Але це був її початок.

З коробки. З наліпок. З бажання — просто спробувати ще раз.