Читати книгу - "Моя ненька - рідна Україна , Khrystyna Ch"

Вінниця — місто світла і спокою

На берегах Південного Бугу,

Де хмари плинуть, як думки,

Стоїть Вінниця — серце зруга,

Що тягне погляд навіки.

Тут дзвонять вежі, мов годинник часу,

Велична Вежа Артинова стоїть —

Її стрілки лічать дні без гриму

І пам’ятають, як іде життя в зеніт.

Фонтани співом оживають ввечері,

Ріка — як дзеркало вогнів,

І кожен крок у місті — як у вечері

Тихий, задумливий, терпкий і живий.

Тут вулиці — у квітах, наче сни,

І хати — щирі, як слова бабусі.

І навіть вітер вулицями йде

Неначе пісня — світла і без луски.

Вінниця — лагідна, але міцна,

Гостинна, працьовита, незламна,

І навіть в дощ, і навіть у війну —

Вона — як мати: щира й бездоганна.

Цікаві факти про Вінницю:

Вінницька Вежа Артинова (1912) — одна з головних архітектурних візитівок міста. Колись вона слугувала водонапірною баштою, а нині — музей та символ Вінниці.

Найбільший плавучий фонтан у Європі — «Roshen» — розташований просто на річці Південний Буг.

Під час Другої світової війни в районі поблизу Вінниці була ставка Гітлера "Вервольф", частково зруйнована, але відкрита для відвідувачів.

Дніпро — місто сили, металу й зірок

Дніпро розкинувсь, наче стяг вітрильний,

На березі великої ріки,

Могутній, гордий, вітром загартований,

Зі сталі зроблений й людської руки.

Тут міст Металургів тягнеться у далі,

Немов би спогад про гартовані часи.

І гримить ніч у світлі і металі —

Це клекіт слави, праці і краси.

На пагорбах — музеї і алеї,

І монумент «Слава» в тиші вартує,

А нижче — парк Шевченка простеляє

Зелену мову, що душу чарує.

Острів Монастирський — мов серце між водою,

Де ще з князівських днів живе легендний слід.

І тиша там — з молитвою святою,

І кожен крок — як до душі політ.

А «Ракета» — пам’ять космічного поступу,

Дніпро — колиска зоряних доріг,

І в кожнім серці, в кожному автобусі

Є подих неба й технічний оберіг.

Тут Касака, Писаржевський і Блаватська

Своїм ім’ям торують нам шлях.

А на Монастирці, де церква прадавня,

Чутно молитви в дніпровських вітрах.

І новий центр, де скло торкає небо,

Де ТЦ «МОСТ» і хмарочоси стрункі,

Нагадує: місто змінює себе

Й росте — уперте, вірне, крізь віки.

Дніпро — це міць, що в тиші не кричить,

Це честь, що кована в гарячій сталі,

Це дім, де кожен подих — щось значить,

І кожен ранок — з вірою у далі.

Цікаві факти про Дніпро:

Місто колись мало назву Катеринослав, а з 1926 по 2016 — Дніпропетровськ.

Один із символів — острів Монастирський, за легендою — місце монастиря ще з часів Київської Русі.

Музей АТО — перший в Україні відкритий музей, присвячений подіям війни на сході, просто неба. Набережна Дніпра — одна з найдовших у Європі — близько 23 км.

Донецьк — вугільне серце, що б’ється для України

Серед степів, де вітер — мов кобзар,

Стоїть Донецьк — під димом і зорею.

Його коріння — в праці, як в пожар,

Його душа — під териконів тінню.

Тут шахти дихали глибини землі,

А люди — гірники, мов криця сильні,

У кожнім погляді — вогонь гіркий

І руки — чорні, та серця безстильні.

Коли заходить сонце над Сіверським Дінцем,

І стелиться димок із заводів ранніх,

Тоді в очах вогонь горить без меж,

Й дитинство пахне хлібом і каштаном пізнім.

Парк Щербакова — затишна весна,

Де тиша й спів зливаються в обійми.

І стадіон, де «Шахтар» колись співав,

Тепер мовчить — чекає день новий.

І Калиновий гай, і ті мости,

Що з'єднували береги надії,

Усе говорить: «Ти ще тут, прости…

Та ми ідемо — ти нас не згуби».

Бо ми — твої, ми з плоті і з землі,

Ми сіллю в кожній шахті обпаленні.

І навіть в час найтяжчої імли

Ми знаєм — ти повернешся в знаменні.

Донецьк, ти — не край, не спомин, ні —

Ти рана, що загоїться у часі.

І Україна, ставши у вогні,

До серця твого знову притулиться — у ласці.

Цікаві факти про Донецьк:

Заснований у 1869 році англійцем Джоном Г’юзом як Юзівка, майбутній центр металургії та вугледобування.

Має глибоку шахтарську культуру — символ міста терикони (насипи після видобутку вугілля).

В місті функціонував стадіон "Донбас Арена" — сучасна арена клубу «Шахтар», який тимчасово грає в інших містах України через війну.

З 2014 року тимчасово окупований, але залишається невід’ємною частиною України, що чекає на повернення.

Житомир — між лісами, спокоєм і зірками

Вітри шепочуть в соснах над Тетеревом,

І річка дзеркалом до неба притулилась.

Житомир — місто тиші, вічним пером

Вплітаєсь у легенду, що зосталась.

Тут сосни — вище веж і дум людських,

І камінь кожен має слово давнє,

Бо ще у княжих часах, у вітрах віків,

Твій дух зродився — вольний, нездоланний.

Старий бульвар в каштановім рядку,

Музей космонавтів — наче двері в небо.

Бо з цих доріг Корольов у зірку втік,

Почавши з мрії, з погляду потреби.

Житомир — спокій, внутрішній і глибокий,

Не галасує, не кричить про своє.

Та в кожнім слові, в погляді дитячім

Тут Україна справжня і живе.