Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах 📚 - Українською

Читати книгу - "Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані" автора Мартін Макдонах. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 ... 46
Перейти на сторінку:
Америці, то ірландська мова теж тобі не пригодилась би. Просила б англійською!

МОРІН: Хіба це не та сама причина?

МЕҐ: Я не знаю, та чи не та.

МОРІН: Виховувати в дітей думку, що все, на що вони здатні — випрошувати милостиню в англійців і янкі. Оце і є самісінька суть і причина всього.

МЕҐ: Може, й так.

МОРІН: Авжеж так, бо це правда.

Пауза.

МЕҐ: Якби мені довелося просити милостиню, то вже краще в Америці, ніж в Англії, бо в Америці хоч сонця більше. (Пауза.) Чи це тільки так кажуть, що там краща погода? Морін, може, це брехня?

Морін ляпає вівсянки на тарілку й подає Меґ; одночасно говорить.

МОРІН: Ти стара й дурна, сама не тямиш, що мелеш. Закрий рота і їж свою вівсянку.

Морін іде назад мити в раковині каструлю. Меґ кидає погляд на вівсянку й звертається до Морін.

МЕҐ: Ти забула дати мені чаю!

Морін хапається за краї раковини, нагинає голову, роздратована, потім тихо, помітно стримуючись, набирає в чайник води, щоб зварити матері чаю.

Пауза.

Меґ поволі їсть і говорить.

МЕҐ: Морін, ти, як їздиш, нікого не зустрічаєш? (Нема відповіді.) Ні, не в такий день, як сьогодні. (Пауза.) Але ж ти, Морін, ні з ким не вітаєшся, і це твоя біда. (Пауза.) Хоч з деякими людьми краще не вітатися. Один тип узяв і вбив бідну стару жінку в Дубліні — а він її навіть не знав. У новинах про це передавали, ти чула? (Пауза.) Задушив — а він її навіть не знав. З такими, як він, краще не говорити. Таких, як він, краще уникати.

Морін приносить Меґ чай, потім сідає за стіл.

МОРІН: А я б хотіла з таким познайомитися, і привести його додому — якщо він любить убивати старих жінок.

МЕҐ: Морін, негарно так говорити.

МОРІН: Негарно, кажеш?

Пауза.

МЕҐ: Чого б йому ото їхати сюди аж із Дубліна? Це йому не по дорозі.

МОРІН: Він би приїхав заради радості спілкування зі мною. А вбити тебе — це був би йому бонус.

МЕҐ: Тебе б він убив першу.

МОРІН: Я була б не проти, якби точно знала, що зразу після цього він замордує тебе. Порубає великою сокирою, відрубає твою дурну стару голову і наштрикне на кілок. Тоді я не проти бути першою. О, я тоді з радістю була б перша. Не колотила б більше «Комплену», не варила б вівсянки і не...

МЕҐ (перебиває, виставляючи чашку з чаєм): Морін, тут нема цукру, ти забула. Принеси цукру.

Морін якусь мить на неї дивиться, потім бере чай, несе до раковини і виливає, повертається до Меґ, хапає її недоїдену вівсянку, йде на кухню, вишкрябує кашу у відро, кладе миску в раковину і, з огидою глянувши на Меґ, виходить у коридор, зачинивши за собою двері. Меґ сердито витріщається в порожнечу.

Затемнення.

Картина друга

Меґ сидить за столом, дивиться на себе в дзеркальце. Кілька разів поправляє зачіску. Працює телевізор, показує старий австралійський серіал (конкретно — серіал «The Sullivans»). Лунає стук у вхідні двері, вона трохи лякається.

МЕҐ: Хто..? Морін. Ох-ох. Двері, Морін.

Меґ устає й човгає до кухонного вікна. Стук чути знову. Вона човгає назад до дверей.

МЕҐ: Хто там?

РЕЙ (не видно): Тітко, це Рей Дулі. Сусід через дорогу.

МЕҐ: Дулі?

РЕЙ: Рей Дулі, так, так. Ви мене знаєте.

МЕҐ: Це ти, виходить, з сім’ї Дулі?

РЕЙ: Так. Я Рей.

МЕҐ: О-о.

Пауза.

РЕЙ (роздратовано): То ви мені відчините, чи я балакатиму з дверима?

МЕҐ: Вона дає їсти курям. (Пауза.) Ти вже пішов?

РЕЙ: Пані, та відчиніть же двері! Я що, дарма теліпався сюди цілу милю?

МЕҐ: А що, не дарма?

РЕЙ: Ви ще й дражнитесь?

Меґ насилу відсовує засув, одчиняє двері. Заходить Рей Дулі, парубок років двадцяти.

РЕЙ: Дякую! Я вже думав, що ви мене продержите під дверима годину.

МЕҐ: О, то це ти.

РЕЙ: Та ясно, що я. Хто ж іще?

МЕҐ: Ти той Дулі, що в нього дядько.

РЕЙ: За двадцять років ви мене бачили мільйон разів. Так, я той Дулі, в якого дядько, і це саме дядько попросив мене до вас зайти.

Рей зупиняється і якусь мить дивиться телевізор.

МЕҐ: Морін біля курей.

РЕЙ: Ви казали, що Морін біля курей. Що по телевізору?

МЕҐ: Я жду, коли будуть новини.

РЕЙ: Довго вам ще ждати.

МЕҐ: Я розчісувалася.

РЕЙ: Це якийсь серіал.

МЕҐ: Я не знаю, який.

РЕЙ: У вас телевізор так добре показує.

МЕҐ: Середньо показує.

РЕЙ: Це австралійський серіал. Тепер усе тільки австралійське показують.

МЕҐ: Я не знаю, австралійське чи ні.

Меґ сідає в крісло-гойдалку.

МЕҐ: Морін біля курей.

РЕЙ: Ви вже тричі казали, що Морін біля курей. Хочете поставити рекорд світу в казанні «Морін біля курей»?

Пауза.

МЕҐ (збентежено): Дає їм їсти.

Рей якусь мить дивиться на неї, потім зітхає й визирає в кухонне вікно.

РЕЙ: Я не для того прителіпався по болоті аж сюди, щоб їй сказати, та й годі. Я наскрізь промок, поки виліз на цю вашу гору.

МЕҐ: Гора висока.

РЕЙ: Дуже висока.

МЕҐ: Крута.

РЕЙ: Точно, що крута. А де не крута, там болото.

МЕҐ: Болото й каміння.

РЕЙ: Болото й каміння, це точно. Ага. Як ви на неї щодня вилазите?

МЕҐ: Ми виїжджаємо.

РЕЙ: Ясно. (Пауза.) От через те і я хочу їздити. Запишусь на курси водіння. Куплю машину. (Пауза.) Не якусь там хорошу. Ненову, вживану.

МЕҐ: На якій уже хтось їздив.

РЕЙ: Хтось їздив, ага.

МЕҐ: Після когось.

РЕЙ: Отець Велш — чи Волш? — продає свою машину, тільки ж я буду як педик, якщо куплю машину у священика.

МЕҐ: Я отця Велша — чи Волша — не люблю.

РЕЙ: Він якось був тріснув Мартіна Генлона по голові — ні за що ні про що.

МЕҐ: Хай Бог милує!

РЕЙ: Ага. Хоч це нетипово для отця Велша. Отець Велш рідко вдається до насильства — як і більшість молодих священиків. То в основному старші священики люблять бити по голові. Я не знаю, чого. Мабуть, їх так виховали.

МЕҐ: У середу по телевізору показували одного священика, то від нього одна американка народила дитину!

РЕЙ: І що тут нового? Тепер таке щодня. Важко знайти священика, від якого не народила дитину американка. От якби він ударив ту дитину по голові, ото була б новина. От. По-любому. Ага. Що

1 2 3 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах» жанру - 💙 Драматургія:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Королева краси з Лінана. Людина-подушка. Усікновення руки в Спокані, Мартін Макдонах"