Читати книгу - "Висотка"

Тут вона звернула увагу на те, що і Лейнг уловив під час інспекційних візитів. Дві тисячі мешканців утворили практично однорідну спільноту заможних професіоналів — юристів, лікарів, податкових консультантів, старших викладачів і керівників-рекламщиків, а також меншу групу — пілотів, кінотехніків і трьох стюардес, що ділили квартиру на всіх. За звичайними фінансовими й освітніми мірками вони, імовірно, були ближче один до одного, аніж члени будь-якого мислимого соціального міксу: мали ті ж смаки та стосунки, примхи та стилі, чітко відображені у виборі автомобіля на паркувальному майданчику, що оточив висотку, в елегантній, але якимось чином стандартизованій манері, у якій вони обставляли меблями помешкання, у виборі вишуканих продуктів у супермаркеті делікатесів, у самовпевненому тоні їхніх голосів. Якщо стисло, вони являли собою ідеальне тло, на якому Лейнг міг залишатися невидимим. Радісний образ Лейнга — одного в порожньому будинку,— змальований сестрою, був набагато ближчий до істини, ніж вона собі уявляла. Висотка була величезною машиною, призначеною для обслуговування не колективного тіла мешканців, а кожного окремо пожильця. Його персонал, що обслуговує вентиляційні шахти, ліфти, сміттєпроводи й електромережу, забезпечив надійний запас турботи й уваги, який століттям раніше потребував би армії невтомних служників.

Крім того, коли Лейнг дістав посаду старшого викладача на кафедрі фізіології в новому медичному інституті, логічно було придбати квартиру ближче до роботи. Так йому знову вдалося відкласти важливе рішення: чи слід залишити викладання та відкрити власну практику. Але він повторював собі, що все ще чекає на справжніх пацієнтів. Раптом вони знайдуться просто у висотці? Зваживши все, до ціни включно, Лейнг підписав договір оренди на дев'яносто дев'ять років і в'їхав до квартири — однієї тисячної частки скелі.

Над головою тривала гулянка — галас вечірки розносився завихреннями вітру навколо будівлі. Останні краплі вина, блиснувши, витекли з балкона. Босий Лейнг став на холодні балконні кахлі і пальцями ноги здер етикетку зі скалок. Він одразу впізнав вино — дорогу підробку під шампанське, яку продавали охолодженою у винному магазині на 10-му поверсі і яка була найпопулярнішим трунком у крамниці.

Те ж саме вино вони й самі пили вчора ввечері в Еліс на святі, такому ж безладному, як і те, що шуміло зараз над головою. Лейнг, який хотів розслабитися після довгого робочого дня у фізіологічій лабораторії, кинув оком на привабливу гостю, проте незрозуміло яким чином утягнувся в суперечку зі своїми найближчими сусідами з 25-го поверху — молодим честолюбним хірургом-ортодонтом, на ім'я Стіл, та його настирливою дружиною — консультантом із моди. Із п'яної балаканини Лейнг тільки й усмідомив, що примудрився чимось образити їх і це якось пов'язане зі сміттєпроводом. Парочка затисла Лейнга за стійкою бару, і Стіл почав закидати його гострими запитаннями, немов пацієнта, що безвідповідально ставиться до власних зубів. Худе обличчя хірурга-ортодонта (проділ посередині завжди був для Лейнга ознакою складного характеру) насувався ближче і ближче — ось-ось застромить між зубів металевий ретрактор. Його завзята гламурна дружина, чомусь роздратована бездіяльністю Лейнга у важливій справі організації життя у висотці, підтримувала атаку Стіла. Її бісила пристрасть Лейнга до коктейлів перед обідом і загальне нехтування умовностями. Вона була впевнена, що Лейнг у свої тридцять років повинен працювати по дванадцять годин на день і бути з усіх поглядів таким же респектабельним і самозадоволеним, як її чоловік. Безсумнівно, вона сприймала Лейнга як свого роду втікача з медицини, що знайшов потаємний підземний хід у світ безвідповідальності.

Ця безглузда суперечка здивувала Лейнга, хоча одразу ж після переїзду у висотку він почав відчувати навколо себе загальну неприязність. Висотка ніби жила подвійним життям. Розмова на вечірці в Еліс відбувалася на двох рівнях: під тонкою плівкою професійної балаканини переховувався товстий шар особистих чвар. Часом Лейнг відчував: люди тільки й чекають, коли хто-небудь зазнає серйозного прорахунку.

По сніданку Лейнг підмів скалки на балконі. Дві декоративні плитки взялися тріщинами. З почуттям невдоволення він підняв шийку пляшки з фольгою та дротом на корку і жбурнув через поруччя балкона. За кілька секунд з автостоянки долинув дзвін.

Схаменувшись, Лейнг обережно визирнув за поруччя: раптом поцілив комусь у лобове скло. Втім, він тут же вголос розсміявся та поглянув угору, на 31-й поверх. Що за свято таке о пів на дванадцяту ранку? Гомін тим часом наростав — гості прибували. Ця вечірка помилково стартувала зранку або триває зі вчора, а тепер відкрилося друге дихання? Внутрішній час у висотці, як і її штучний психологічний клімат, підпорядковувався власному ритму, що задавали алкоголь і безсоння.

На балконі вище і збоку від квартири Лейнга одна із сусідок, Шарлотта Мелвілл, ставила на стіл тацю з напоями. Погладжуючи втомлену печінку, Лейнг пригадав, що вчора на вечірці в Еліс прийняв пропозицію на коктейль. Спасибі Шарлотті, вона врятувала його від ортодонта, стурбованого сміттєпроводом. Лейнг занадто набрався, щоби в нього щось вийшло з цією миловидною тридцятип'ятирічною вдовою; він тільки з'ясував, що вона працює копірайтером у невеликому рекламному агентстві. Лейнгові імпонували легкість у спілкуванні з нею та близькість розташування її квартири, це пробуджувало дивну суміш розпусти та романтики — з віком він ставав і романтичнішим, і цинічнішим водночас.

Секс — це те, чого у висотці було досить. Знуджені дружини сиділи біля басейнів і в ресторані або гуляли рука в руці по вестибюлю 10-го поверху. Лейнг спостерігав, як вони коротають пусті години, кидаючи на всі боки чарівні, але обережні погляди. Попри весь свій цинізм, Лейнг розумів, що після розлучення перебуває в небезпечній зоні: один необережний романчик хоч із Шарлоттою Мелвілл, хоч іще з кимось — і він влипне в черговий шлюб. У висотку він переселився, щоби позбутися стосунків — будь-яких. Досить було присутності сестри та спогадів про нервово хвору матір — лікарську вдову, що поступово сповзає в алкоголізм.

Однак Шарлотта рішуче розвіяла його страхи. Її думки були занадто зайняті смертю чоловіка від лейкемії, благополуччям шестирічного сина і, як зізналася вона Лейнгу, безсонням — звичайною недугою мешканців висотки, що набула характеру епідемії. Усі мешканці, з якими зустрічався Лейнг, дізнавшись, що він лікар, рано чи пізно повідомляли, що погано сплять. На вечірках безсоння обговорювали так