Книги Українською Мовою » 💙 Любовне фентезі » Мій дім там де ти, Лілія Стольжицька 📚 - Українською

Читати книгу - "Мій дім там де ти, Лілія Стольжицька"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мій дім там де ти" автора Лілія Стольжицька. Жанр книги: 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 66
Перейти на сторінку:
16 глава

Бібліотека тут просто неймовірна. Величезні книги, старі фоліанти. Десять стелажів до самого верху. Збоку стояв круглий стіл, а по сторонах стояли два темно-зелених крісла. На столі був шар для світла. Так, з чого б почати? Напевно візьму щось з історії. Вибравши декілька книжок,  я пройшла до виходу, але живіт зрадницьки заурчав. Так, вечерю через ту курку пропустила. А за книгами я звикла сидіти з чаєм та печивом. Глаші нема, доведеться самій йти на кухню і щось шукати. Головне, щоб вдалося розібратися. Книги я віднесла до своєї кімнати і пішла шукати кухню. Коли проходила повз вітальню, залюбувалася люстрою. Така гіганська, в декілька ярусів. Це ж скільки потрібно часу і сил, щоб її помити. Хоча, може тут пил теж зачарований, потрібно запитати у Глаші. Цікаво, як вона там. Прийде, все розпитаю. І звісно ж я не я була б, якби я не вдарилася ногою об ніжку дивану. Промичала. Але кухню все ж таки знайшла і шкутильгаючи почала роздивляти навкруги. Полиці, полиці, стіл, піч старовинна. Стільки полиць, як знайти чай. Аж раптом зайшла жіночка, років шість десяти. 
-Ой. А хто це тут? -запитала вона. Одягнена в червону сукню, спереду білий фартух, на голові червона хустка з під якої звисає сива коса. Обличчя округле, карі очі і багато зморшок.Посміхалася вона так лагідно, що я аж згадала бабусю.

-Вибачте, що я тут господарую. Я Маша. Зголодніла. Вечеряти апетиту не було, а зараз щось чаю захотілося. Ви мені покажіть що та де тут і я сама собі зроблю.

-Та знаю я, де твій апетит дівся, Глаша забігала. Ти сідай за стіл, зараз я тобі чаю зроблю. Ось тримай пиріжки. -
І почала вона поратися біля печі.

-Ось що я тобі скажу. Король наш добрий, але поруч вʼється ця змія Данка. А він ніби  в рожевих окулярах на неї дивиться і не хоче бачити хто вона. А вона підступна. Говорять, що багатьох людей зі світу білого зжила, що в ній є чорна магія. Деякі говорять, що вона якісь справи має з сусіднім королівством. Тому будь обережна, дівчинко. Бачу я, ти добра. -і вона вже поставила філіжанку з ароматним мʼятним чаєм. -не довіряй їй. Ти їж, а я піду вже спати, година то вже пізня. 
Вона вийшла з кухні. А я допила чай і пішла до себе в кімнату. Вирішила одягнути нічну сорочку, а вже потім вмоститися з книгою в ліжку. Коли вийшла з гардеробної, я ужахнулася. На моєму кріслі, сиділа Данка. Нога на ногу і так по господарськи перебирала сторінки книги.

-Любиш читати?

-Так, люблю, а ще люблю, коли до мене приходять з моїм же запрошенням.

-А мені все рівно, що ти любиш! Цей палац - мій! В ньому я господиня. Куди хочу , туди і ходжу, це ти - ніхто, сирітка. 
Ні, тепер я не дам себе образити.

-Цікаво, а король знає, що ти тут господиня чи ти теж сама вирішила? 
- Тебе попереджали, що дорогу мені краще не переходити?! Проковтну, як мушку.

-Аааа, так ось чому ти на жабу схожа, мушками харчуєшся. Ти переставай. А то скоро ще і квакати будеш.

Вона від злості, дійсно аж позеленіла. Зіскочила з місця і за секунду опинилася біля мене, зжавши свої пальці на моїй шиї. Але мені було не страшно. Зря напевно.

-А я тебе попереджала! -прошипіла та, а потім щось зашепотіла і притронулася до мене іншою рукою. По тілу ніби струм пройшовся. І все перед очима попливло. Останнє що памʼятаю, це що сильні руки, підхватили мене, не давши мені впасти. А потім темінь. Вона мене пожирала. Мені так було погано. Я на декілька хвилин прийшла в себе. Я лежала на ліжку. Все тіло боліло, ніби хтось проїхав камазом по мені. Пошевелити нічим не вдавалося. Очі відкрити, теж сил не було. Я тільки відчула, що хтось тримає мене за руку і шепоче:

-Кохана моя, вибач мені, що я не вберіг тебе. Що я не передбачив такого. Ти тільки борись. Борись, люба. Не залишай мене. Без тебе я вже не зможу. -
І я знову відключилася. Темінь. Всюди темінь. Це ніби смола, яка мене все більше і більше поглинає. А в мене сили на грані. Відчай став комом в горлі. І тут я бачу світло. Таке яскраве. Як там кажуть, потрібно йти на світло. І я намагаюся. Борсаюся в ту сторону. Зі всіх сил повзу. А потім я почула шепіт. Це був голос мами «Згадай». Що згадати? Я не розуміла. Тому продовжувала усе одно повзти до світла. І тут знову «Згадай!». І тут мене ніби обпалило. Я згадала. Мамині слова, коли вона говорила, що світло- не завжди добро, а пітьма- зло. Можливо вона це мала на увазі. І я дозволила собі розслабитися і пітьма покрила мене. Мені було добре та спокійно. І переді мною зʼявилася мама.

-Я померла?

-Ні доню, ти молодець. Це тільки початок.

-Мамо хто Ви? І хто я? Скажи. Я без цього не можу жити.

-Не можу, доню. Ти мусиш сама. Всі відповіді лежать перед тобою. Тільки знайди.

 Поцілувавши мене в маківку, маківку, мама зникла. А я ніби прокинулася. Очі вдалося відкрити не одразу. Я спробувала пошевелити руками, ногами, все відчуваю. Привстала, оглянула кімнату. Сонце тільки вставало. Нікого в кімнаті не було. Я встала, шатаючись дійшла до ванної. Подивилася на себе в зеркало, ну і вигляд. Чорні кола по під очима,  волосся стирчить в різні сторони, а запах… Дивно, що мухи на мене ще не позліталися. В голові знову зашуміло і я взялася за стіну і не змогла втояти, по стіні сповзла до низу. Тут двері різко розпахнулися і показався переляканий король. Він підбіг до мене і допоміг піднятися.

-Чому ти не покликала мене? Ти ще дуже слаба. Я тебе віднесу назад в ліжко. 
А мені було ніяково, що він відчуває, як від мене смердить.

-Ні, я хочу прийняти ванну. Мені дуже потрібно. 

-Добре, тільки я допоможу тобі.

 -Поклич краще Глашу.

-Вона пішла до цілителя. Тому або я , або я віднесу тебе у ліжко і ти почекаєш Глашу. Ввечері вона повинна прийди.

Цілий день чекати? Ні краще вже нехай він. Я ж не маленька вже, щоб соромитися перед чоловіком роздягнутися. Тим паче мені дійсно ще було погано і крутилося в голові. Мало що може статися?.

-Добре. Допоможи мені, будь ласка.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 19 20 21 ... 66
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій дім там де ти, Лілія Стольжицька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мій дім там де ти, Лілія Стольжицька"