Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova 📚 - Українською

Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сказанка про Крижаного Звіра" автора Julia Shperova. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 138
Перейти на сторінку:

- Чому?

- Якби ти користався своєю макитрою не лише за тим щоб їсти, до тебе вже дійшло б. Ми посеред хащ, де людям живим робити нема чого. Тож це або засідка розбійників, у чому я теж сумніваюся, вони працюють по більшаках. Або…

- Немертві, - промурмотів я, і знову щоки й вуха стали червонішими за снігурів, що порхали по верхівках ялин. 

- Нескладно, еге ж?

 

Чи то через тицівший у обличчя сніг, чи через неспокійну ніч, а може то торби зненацька потяжелішали, та за кілька тіней я вже був здатен впасти просто неба и відпочивати так. Ноги майже не тримали мене, тремтіли на кожному кроці.

Коли я запропонував братові відпочити, він добряче розлютився. 

- Ти ж змерзнеш у лічені хвилини, дурню! 

- Ми могли б вирити барліг у снігу, як ведмеді…Так мені розказували…

- Ступаймо далі. Скоро маємо бути на місці, - відрізав брат. - Ми вже недалеко від тракту.

- Ще далеко? На місці? А що за місце?

 - Мовчи і йди швидше. Бережи сили.

Але мене наче хтось вкусив і я заволав:

- А ти можеш хоча б на секунду зупинитися и сказати куди ти мене в біса тягнеш? - прокричав я з останніх сил. Легені палали, біля серця пекло чи то від нестачі повітря чи від чогось ще. Очі теж запекло і я вже майже нічого не бачив від червоної пелени, що впала на мене. 

Брат дивився на мене шаленим поглядом, але мовчав. Нарешті він сказав тихо і спокійно, але від того голосу в мене волосся стало дибки там, де я не знав про його існування:

- Безпечне місце для ночівлі. Ось куди ми прямуємо. А як волатимеш, то про нашу присутність у лісі знатимуть до самого Гортмрату. Ти цього хочеш?

За мить він додав: 

- Готовий? 

Я знайшов в собі сил лише на один малесенький кивок.

Щойно брат розвернувся і попростував уперед, я витер обличчя. У грудях все ще пекло, а обличчя просто пашіло. Та мені наче стало легше і я навіть додав шагу. Проте ми не зробили й кількох десятків кроків, як я почув братове:

- Ах ти ж собача кров! Роз'їзд з Букова!

А потім я й сам почув те саме. Лошадине хропіння, десь зовсім поруч з нами. І людські голоси. Вони наближалися щомиті і жодного шансу сховатися чи збігти від них. Вони ж бо чули мій крик!

- Іменем Князя Всеправа, наказую вам вийти з піднятими догори руками. І без витівок бо приголублю вас бердишем! - пролунав до нас гучний бас.

Брат миттю кинув торби там де стояв. Схопив свого меча і батькового арбалета, і просичав до мене:

- За ту ялину, хутко!

За мить я вже сидів під деревом, проклинаючи себе на всі боки. У голові лунали уривки молитов, яких я не пам’ятав, і щось шалено стукало у скронях.

Першому, хто з’явився на галявині, наскрізь прошило груди пострілом з арбалету і він впав з наляканого коня замертво. Ще двох коні скинули з власних сідел і помчали назад до тракту. Родосвіт поцілив у них ще до того, як ті підвелися. Й не дивно - вони були у звичайних свитках, навіть без панцерів.

Четвертий зістрибнув з коня сам, не в змозі розвернутися у лісовій тіснині. Він міцно стискав у руці важкого бердиша і наступав на брата швидко. Постріл, ще один - відскочили від тяжкого обладунку князівського воїна і брат зробив крок назад. Перший удар бердиша, плинний і точний, мав розчавити Родосвітову голову, але він ухилився і вчасно. Бо останній з вояк князя склонився зі свого коня і майже дістав того довгим кинджалом. 

- Не чіпай це мудло, Шифро! Я сам дістану того сучого сина! - заволав закований у тяжкий обладунок бурмило, що ступав до Родосвіта. 

Брат успішно ухилявся від важких замахів бердишу, але й сам не міг поцілити в того велетня з арбалету, а його меч був закороткий для бою. Я мав щось зробити. Трохи не завивши від відчаю зі своєї схованки, я зрозумів що останній з воїнів зупинив коня недалеко від мене. 

Але в мене був лише тільки маленький ножик.

Цього буде достатньо аби скинути вершника з седла і дати братові шанс, промайнуло в думках. Недовго думавши, я вихопив захалявника й встромив щосили у ногу воїна, а коли він заволав - зробив те саме з його конем. Кінь смикнувся у бік і заїржав, а вершник впав і продовжив наповнювати повітря галасом.

Під цей вереск бурмило обернувся подивитися що коїться, і тоді Родосвіт поцілив йому ззаду прямісінько у шию. Вістря мисливського меча вийшло спереду, заливаючи все навколо кров’ю і велетень з хрипом впав на сніг. 

Родосвіт миттю підняв арбалета і прикончив останнього вояку, що волав як дурний, катаючись по снігу і тримаючись за поранену ногу. 

І разом все стихло.  На галявині лишилися ми удвох і поранений кінь, який намагався втекти від нас і від болю, але не міг. 

Брат підійшов до нього, огледів і одним швидким рухом перерізав бідолашній тварині горлянку. Поки та стікала кров’ю він щось мурмотів до неї. Потім все скінчилося. Брат опустив голову на груди и промовив одну зі своїх молитов, а мене тіпало так, шо я не зміг покинути свого притулку під ялиною.

1 ... 19 20 21 ... 138
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"