Читати книгу - "Незабутнє кохання, Victoria Chukhriy"

Минуло кілька років з того моменту, як їхні шляхи розійшлися. Вона вирішила жити своїм життям, відкинувши всі ілюзії про кохання та стосунки. Її дні тепер були заповнені роботою, проєктами, кар’єрою. Вона досягла всього, що колись тільки мріяла. Але глибоко в душі залишалася порожнеча, яку жодні професійні досягнення не могли заповнити.

Щоранку вона прокидалася в самотній квартирі, за вікнами якої світився великий мегаполіс. Вона знала, що нові стосунки — це не для неї. Вона вже спробувала відкрити своє серце, але все закінчилося зрадою і болем. Тому тепер її вибір — це кар’єра. Так простіше. Так безпечніше. Вона зосередилася на собі й вирішила більше не підпускати нікого близько.

А він… Він одружився. Цей факт тепер здавався чимось далеким і безглуздим. Він обрав іншу, швидко знайшов розраду в нових стосунках і побудував сім’ю. Але щастя, яке він шукав, так і не настало. Його новий шлюб не був тією казкою, яку він уявляв. Усе було складніше. Дружина була прекрасною, вони мали все, що потрібно для щасливого життя, але кожен день він відчував, що щось важливе втрачено.

Вона досі не виходила з його думок. Він намагався забути її, намагався зосередитися на своєму теперішньому житті, але спогади про їхні спільні моменти, про їхні сварки і примирення не давали йому спокою. Із кожним днем він усе більше розумів, що його нові стосунки не могли замінити те, що було між ними.

Його дружина почала помічати цю віддаленість. Їхні вечері тепер проходили в тиші, погляди втрачали тепло, а їхнє життя разом ставало більше схожим на рутину, ніж на кохання.

А вона? Вона була самотня, але сильна. Вона навчилася жити без нього, хоча іноді, сидячи біля вікна вночі, вона дозволяла собі подумати, що було б, якби вони тоді не розійшлися. Але ці думки швидко розвіювалися, бо вона знала: те, що минуло, не можна повернути.

Їхні життя йшли паралельно, не перетинаючись. Але почуття, які вони мали одне до одного, нікуди не зникли. Вони жили, намагаючись забути, але водночас залишалися прив’язаними до минулого, яке все ще зберігало таємні двері до їхніх сердець.

Кінець