Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка 📚 - Українською

Читати книгу - "Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки" автора Інга Квітка. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 29
Перейти на сторінку:

Іванка вдягнула їх на стопи ніг, а потім долоні й знову повернулася до скелі. Цього разу перший крок ми успішно здолали. Я настовбурчив вуха вгору. В дівчинки звідки взялися ці штуки, навіть не знаю, як їх назвати. Адже нагадую — я лише кролик!

— Що це? — нетерпляче вимовив я. 

— Золоті руки зробив для мене. — відмахнулася Іванка і продовжила підійматися вгору. Вона дивилася перед собою і при цьому намагалася ще стежити за мною, щоб я не випав з кишені. Проте хвилювалася марно — я міцно тримався за кишеню. 

— А чому він для мене не зробив? — набундючився я. — Ти підіймаєшся на гору, несеш мене, а я? — мені це не сподобалося. 

— Пухнастику, в нас не так багато часу і твій один крок і мій все ж відрізняються, — пояснила вона. 

— Тут ти права, — я важко зітхнув, — все одно не буду сидіти дарма, — і я вибрався з кишені та зачепився кігтями за скелю.

Вийшло невдало і я б полетів вниз, якби Іванка в останній момент не відставив ногу в бік, не спіймала мене. Я схопився за її чобіток і потім, зачепившись кігтиками, бо у кроликів, зізнаюся я вам, вони насправді гострі. Тож я дуже скоро порівнявся з її плечем.

Так мені більше подобалося. Я розумів, що хоч щось роблю, а не просто стирчу в кишені, поки Іванка підіймається нагору. Скеля реально була слизькою. Тож не можна було втратити пильність ані на мить. Я був меншим за дівчинку, але спритнішим. Проте не хотів показувати їй свої переваги, бо все-таки з часом я навчився стрибати й зачіпатися кігтями та робив це поруч з дівчинкою. 

Її це насмішило і ми потихенько продовжили свій шлях. Скеля здавалася нескінченною дорогою, яку неможливо подолати. Звісно, були б ми з Іванкою, наприклад, розміром з Дракона, здолати скелю було б легко, або якби мали крила, як той самий Дракон — також це було б просто. 

В цей момент мені засліпило сонячне проміння. Я ненадовго завмер. Стало зрозуміло, що до вечора лишилося не так і багато, а от до верхівки скелі не так й мало. Іванка зупинилася, аби перевести подих. Я помітив її втому. Руки не рухалися настільки впевнено. Пальці тремтіли, хапаючись перед собою. Краплі поту стікали з-під шапочки. 

Дівчинка глянула вниз і певно це і стало її помилкою. В неї закрутилася голова і їй вдалося втриматися лише в останню мить, повиснув на одній руці. 

— Ти мене лякаєш! — крикнув голосно я, сподіваюсь своїм голосом привести її до тями. 

— Просто дай мені трохи часу, — вона повернула голову до скелі й зачепилася рукою. — Як високо, кролику. Ніколи не думала, що боюся висоти, але до цього я і не підіймалася так високо, — розгублено додала Іванка.   

— А ти дивись на мене, — я весело махав вухами в різні боки. — Нумо, тільки на мене і рукою трохи вище ніж ти зараз. Давай, все вдасться. Це лише скеля. Згадай, було і гірше, — підбадьорив я.  

Мені здалося, що Іванці сподобалися мої слова. Дівчинка продовжила швидко пересуватися, але так тривало не довго. Над нами нависла тінь і коли я підвів очі в бік тієї плями, що заступила залишки сонця, побачив, кого б ви думали? Так — нарешті ми з Іванкою зустріли величезного Дракона. 

Величезне чудовисько було чорним, як найтемніша ніч. Перш ніж я встиг, хоч щось подумати або принаймні змиритися з тим, що на нас чекатиме з Іванкою, Дракон змахнув своїми кремезними крилами. Від помаху його крил Іванка ледве не злетіла зі скелі, настільки сильним він був. 

Дракон завмер у повітрі. Не знаю, як і описати: гігантські кігті, лапи, хвіст, яким, напевно, якби чудовисько лише б надумало змахнути, рознесло б вщент не менш як половину скелі. Луска, яка переливалася на заході сонця, нагадувала найміцнішу броню з заліза. Я б назвав її радше панциром. Білі очиська стежили за нами. З ніздрів валив густий дим. 

Що тут скажеш? Дракон, безумовно, був найбільшим чудовиськом з усіх, кого нам довелося зустріти в цьому лісі. Якщо порівняти його з все тією ж скелею — він був не набагато меншим за неї.  

Іванка обережно озирнулася і в її очах застиг подив, але не жах. Я помітив, що вона щось швидко обмірковує: 

— Потрібно швидко дістатися на гору. — нарешті прошепотіла вона. — Тут проти Дракона в нас немає шансів. 

— Цілком погоджуюся. — підтримав я, але ми не встигли подолати відстань навіть на міліметр. Наступної миті, Дракон дихнув вогнем і скеля, створена з криги, почала стрімко танути. 

Через те, що Дракон дихнув полум'ям над нами, у скелі утворився отвір і хвилі полетіли прямісінько на нас. Вода застеляла очі й ми з Іванкою перестали бачити. Ситуацію ускладнювало й те, що витерти воду з обличчя та моєї мордочки ми не могли, адже відпустити руки та лапки від скелі, в яку ми вчепилися, означало стрімко полетіти вниз. Крім того, тепла вода змушувала сповзти вниз усе одно. Ми намагалися втриматися, скільки могли та втілити це ставало все складніше. 

— Ти хоч що-небудь бачиш? — спитала дівчинка. 

— Ні. — сумно відповів я. — А ти? — очі були мокрі від розтопленої криги. Я мружив їх, сподіваючись, що знову зможу бачити, але ні. 

— Так само!

— А що саме ви хочете побачити? — заревів Дракон і рев його лунав настільки гучно, що мені майже заклало вуха. — Те, що вам ніколи не вдасться піднятися нагору. 

Я ледве не зірвався вниз вже вдруге та в останню мить, зумів втриматися:

— А як же наша зустріч з Володаркою? — спитав я в Дракона. — Віщунки показували мені видіння. 

Не знаю, чи розсмішило, чи навпаки розізлило чудовисько та наступної миті він знову відкрив пащу і від хвилі його полум'я, я стрімко полетів вниз. Звісно, я міг розказати про що саме думав в той момент та мені нічого не спало на думку. Я розумів, що рано чи пізно вдарюсь об землю і… настане кінець нашої пригоди з Іванкою. 

От про неї я дійсно подумав, бо зараз вона залишиться сам на сам з величезним Драконом і хоч я лише кролик, все ж вдвох ми встигли подолати багато перешкод на шляху до скелі, щоб тепер я відступив.  

1 ... 19 20 21 ... 29
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка"