Читати книгу - "Між світлом та темрявою, Мара Найт"

Кора і Деметра йшли мармуровими коридорами палацу, їхні кроки відбивалися від високих склепінчастих стін. Палац був сповнений світла, яке проникало через величезні вітражі, створюючи на підлозі кольорові візерунки.

Кора озирнулася, помітивши ангела в білій мантії, що стояв неподалік. Його крила, прозорі та мерехтливі, неначе були створені з чистого світла. Вона зробила крок уперед і ввічливо звернулася до нього:

— Вибачте, можете нас провести до найбільшої бібліотеки?

Ангел підняв голову, його обличчя було спокійним і серйозним. Він вклонився і відповів:

— Звичайно, ваша величносте. Бібліотека знаходиться у західному крилі палацу. Я з радістю проведу вас.

Деметра, стоячи поруч, хитнула головою, трохи усміхнувшись:

— Ого, "ваша величносте". До такого звання я ще не звикла.

Кора ледь помітно закотила очі, відповівши з жартівливою ноткою:

— А ти звикай, Деметро. Схоже, тепер це моя реальність.

Ангел повів їх вперед, крокуючи з грацією, властивою лише тим, хто належав до небесної ієрархії. Вони рухалися довгими коридорами, повз численні двері, прикрашені різьбленнями, і статуї, що здавалися оживали під сяйвом світла.

Через кілька хвилин вони зупинилися перед високими подвійними дверима, інкрустованими золотом і коштовним камінням. Ангел відчинив їх одним рухом руки, і перед ними постала величезна зала, наповнена книжковими шафами, що піднімалися аж до стелі. Сотні, якщо не тисячі книг були ретельно розставлені на полицях, кожна з яких, здавалося, мала власне сяйво.

— Це найбільша бібліотека світу ангелів, — промовив ангел, жестом запрошуючи їх увійти. — Тут ви знайдете всі знання про ангелів, демонів та багато іншого. Якщо потрібна допомога, я завжди поруч.

Кора кивнула, вдячно усміхнувшись.

— Дякую вам. Це саме те, що нам потрібно.

Коли ангел пішов, Деметра оглянулася навколо, її очі заблищали від захвату.

— Ну що, з чого почнемо? Тут можна втратити кілька років життя, просто перечитуючи ці скарби.

Кора засміялася, підійшовши до однієї з полиць.

— Думаю, почнемо з того, що дізнаємося, які книги нам потрібні. У нас не так багато часу, Деметро.

Деметра хитнула головою, беручи до рук одну із старовинних книг:

— Так, так, пані королево. Як скажете.

Їхній сміх ще довго лунав у залах бібліотеки, змішуючись із тихим шелестом старих сторінок.

Кора і Деметра вже майже годину перебували у величній бібліотеці. Їхні руки були зайняті важкими книгами, кожна з яких виглядала як безцінний скарб. Полички сяяли різнокольоровими корінцями, і кожна книга, здавалося, мала свій голос, який просив її відкрити.

— Деметро, дивись, тут цілий розділ про походження ангелів, — сказала Кора, простягнувши подрузі старовинну книгу в обкладинці з білого шкіряного матеріалу.

Деметра перегорнула кілька сторінок, зосереджено хитаючи головою:

— Це цікаво, але воно не відповідає на питання, як усе почалося. Нам потрібно знайти щось більш фундаментальне, — вона повернула книгу назад на полицю і повернулася до іншого стелажа. — Можливо, щось із назвою на кшталт "Історія світів" або "Творення і руйнування".

Кора кивнула і почала уважно вдивлятися в написи на корінцях. Її пальці торкалися книг, відчуваючи їхню енергію. Зненацька вона зупинилася, побачивши масивний том, обкладинка якого була з темного дерева, а літери, викарбувані золотом, яскраво сяяли.

— Деметро, здається, я знайшла те, що ми шукаємо, — промовила Кора, витягуючи книгу. На обкладинці красувався напис: "Історія світів".

Деметра швидко підійшла і взяла книгу до рук, відчуваючи її важкість.

— Оце так! Вона виглядає наче ключ до всіх відповідей, — збуджено сказала Деметра. — Давай знайдемо місце, щоб сісти і почати читати.

Вони знайшли затишний куток біля вікна, де стояли два м’які крісла і невеликий столик. Кора обережно відкрила книгу, і старі сторінки злегка захрустілі під її пальцями. Від книги пахло древністю, неначе вона зберігала не лише знання, а й саму історію світу.

Кора почала читати вголос:

— "Колись давно світ належав Дарканам — величним і могутнім істотам, які вважали себе творцями і володарями всього сущого. Вони створили Магрійців, вклавши в них частку своєї сили, але ставилися до них не як до рівних, а як до підлеглих..."

— Хм, звучить знайомо, — перебила Деметра. — У кожній історії про творців завжди є хтось, хто вирішує, що може правити всім.

Кора кинула на неї короткий погляд і продовжила:

— "Магрійці, не витримавши знущань, підняли повстання проти своїх творців і скинули Дарканів, викорінивши їх з історії світу. Даркани зникли, а їхні діти стали новими господарями. Однак влада зіпсувала Магрійців..."

— Класика. Ті ж самі помилки, — саркастично додала Деметра, перехрестивши руки на грудях.

Кора не зупинялася:

— "Магрійці створили дві нові істоти — Ангела і Демона, вклавши в них частку своєї сили й душі. Спочатку ці створіння мали стати слугами, але з часом Магрійці почали ставитися до них із тією ж жорстокістю, що й колись Даркани до своїх дітей..."

Кора на мить зупинилася, вдивляючись у текст.

— Деметро, це звучить як початок чогось великого. Вони створили ангелів і демонів, а потім самі стали жертвами.

Деметра замислено кивнула:

— Це пояснює, чому ми завжди на межі конфлікту. Це в нашій природі, чи що?

Кора перевернула ще кілька сторінок, зупиняючись на абзаці, який змусив її серце стискатися:

— "Та в глибинах темниці Магрійці досі існують. Їхній сон тривожний, і ніхто не знає, чи прокинуться вони знову. Але з приходом дитя ангела-демона, вони прокинуться…"

Кора замовкла, її погляд застиг на останньому реченні. Деметра нахилилася ближче, прочитуючи текст ще раз.

— Це про тебе, Коро, — м’яко сказала вона. — Це пророцтво.

Кора, відчуваючи важкість слів, кивнула.

— Виходить, моє народження було початком кінця для них. Або для нас, — вона зупинилася, переварюючи прочитане. — Якщо вони прокинуться... це означає, що світ більше ніколи не буде таким, як раніше.

Деметра поклала руку їй на плече, намагаючись заспокоїти:

— Послухай, ти сильна. Ти вже пройшла стільки випробувань. Якщо ці Магрійці справді прокинуться, ми знайдемо спосіб впоратися з цим. Разом.

Кора вдячно усміхнулася і закрила книгу, притиснувши її до себе.

— Дякую, Деметро. Але, схоже, це лише початок. Нам потрібно більше дізнатися.

Деметра піднялася з крісла, простягаючи їй руку:

— Тоді вперед. У нас є ціла бібліотека, і ми знайдемо всі відповіді.