Читати книгу - "Дикий Гранат , Анетта Грімм"

Зустріч із Савіним проходила у розкішному офісі на верхньому поверсі одного із бізнес-центрів. Микита нервував, але намагався тримати видимість упевненості, нагадуючи мені актора, який боїться забути текст. Савін, навпаки, був спокійний і розслаблений, наче все вже було в руках.

- Ліка, - почав Савін, вивчаючи мене поглядом, який змушував почуватися незатишно. — Микита казав мені про ваші таланти. Ви вразили мене на презентації. Такі люди, як ви, можуть досягти набагато більшого, якщо звільняться від обмежень.

- Обмежень? — перепитала я, вдаючи, що зацікавлена. — Що ви маєте на увазі?

Савін трохи нахилився вперед, його голос став нижчим, майже довірчим.

- Крилов. Його контроль, його амбіції. Він не бачить, хто в нього під боком. Ви не просто виконавець, Ліка. Ви можете бути частиною чогось більшого. Я маю проекти, які змінять ринок. Все, що потрібно, це правильні люди. Люди, які готові ризикнути.

Я насилу втрималася від того, щоб не закотити очі. Савін вочевидь вважав себе майстром маніпуляцій. Але його наступні слова застали мене зненацька.

— Звичайно, я пропоную не лише кар'єрні перспективи, — його посмішка стала надто широкою, а погляд — надто наполегливим. — Такі, як ви, заслуговують на більше. Якщо ви виявите себе як хороша дівчинка, будете лояльні до мене, я гарантую, що ви отримаєте все, що мрієте.

- Вибачте, що ви сказали? — спитала я, намагаючись зберігати спокій, хоч усередині все стиснулося від огиди.

— Ліка, — продовжив він, його тон став інтимнішим, а погляд ковзнув до моїх рук. — Я людина, яка цінує відданість. І я готовий щедро винагороджувати тих, хто розуміє, як важливо бути на моєму боці.

Він потягнувся до моєї руки, але я відсмикнула її, відчуваючи, як кров стукає у скронях. У цей момент Микита, що стоїть поряд, ніяково усміхнувся.

— Савін, може, не стоїть так прямо… — почав він, але замовк, побачивши мій погляд.

— Не втручайся, Микито, — обірвав його Савін, знову звертаючись до мене. - Ліка, подумайте. Вам потрібно бути на боці переможців. Крилов не здатний дати вам те, що можете отримати у мене.

Я вже хотіла відповісти, коли двері раптово відчинилися. До кімнати увірвалися Громов та його команда, а за ними з'явився Максим.

Максим Крилов виглядав люто. Його очі горіли люттю, плечі були напружені, а голос пролунав як грім, що розриває тишу.

— Савине, ти перейшов усі межі.

Савін спробував щось сказати, але Максим уже підійшов до нього впритул, його постать буквально тиснула своєю енергією.

— Як ти насмілився чіпати її? — тихо, але загрозливо промовив він, його погляд був настільки жорстким, що навіть Савін на мить втратив мову.

— Це непорозуміння, — почав виправдовуватися Савін, але Громов холодно перебив його.

— Усі ваші слова записані. Тепер ніхто із спонсорів чи партнерів не стане з вами працювати.

Максим обернувся до мене. У його очах була суміш агресії, ревнощів і… захоплення.

- Ліка, все гаразд? — спитав він, але його голос все ще був напружений.

- Так, - відповіла я, відчуваючи, як по тілу пробігла тремтіння. - Дякую.

У цей момент Микита спробував непомітно вийти з кімнати, але Громов відразу зупинив його.

- Ти теж залишишся, - кинув він. - У нас до тебе є запитання.

Максим перевів погляд на Микиту, і я побачила, як його щелепа стиснулася.

— Ти скористався з її довіри, — сказав він, його голос був низьким і загрозливим. — І тепер відповідатимеш за це.

                                                                               ---

Пізніше, коли все закінчилося і Савина з Микитою були доставлені в руки тих, хто займеться їх викриттям, ми з Максимом залишилися наодинці.