Читати книгу - "Душа між світами , Marina K"

Літній ранок огортав усе навколо м’якою прохолодою. Сонце тільки-но почало підійматися над горизонтом, заливши небокрай ніжно-золотим світлом. Усе ще сплячий будинок Таї наповнився спокоєм: легкий шурхіт вітру за вікном, спів птахів і… слабкі удари чогось об скло.

Тая, занурена у свої сни, ворухнулася в ліжку. Вона ледве почула цей звук, але він став наполегливішим. Шурхіт. Стук. Ще один. Здивована, вона прокинулася, підвелася й поглянула на вікно.

Там, унизу, стояв Макс. У його руці було кілька дрібних камінців, а біля ніг — великий букет ніжно-рожевих піонів. Побачивши, що вона підійшла до вікна, він широко усміхнувся й вигукнув:

— З днем народження, Тая!

Тая відчинила вікно, намагаючись стримати сміх.

— Максе, ти серйозно? Що ти тут робиш о шостій ранку?

— Не міг чекати довше, — відповів він, грайливо підкинувши один із камінців. — Хотів бути першим, хто тебе привітає.

Тая усміхнулася, дивлячись на його сяюче обличчя. Вона швидко спустилася вниз, щоб відчинити двері.

Макс стояв на ганку з букетом у руках. Квіти були чудові: свіжі, з ніжним ароматом, кожна пелюстка ніби випромінювала м’яке світло.

— Це для тебе, — сказав він, простягаючи букет.

— Максе… це так мило, дякую, — сказала Тая, притискаючи букет до грудей.

— У тебе сьогодні особливий день, і я хочу, щоб він почався ідеально, — додав він.

Вони трохи поговорили, і Макс, побажавши їй ще раз гарного дня, пішов. Тая залишилася на ганку з букетом у руках, усміхаючись і вдихаючи ніжний аромат піонів.

Не встигла Тая повернутися до своєї кімнати, як почула кроки за дверима. Ще сонна, вона тільки-но поставила квіти у вазу, як двері раптом відчинилися. Її мама, тато й брат увірвалися до кімнати з вигуками:

— З днем народження, наше сонечко!

Мама тримала букет польових квітів, а брат ніс тацю зі сніданком: золотистими тостами з полуничним джемом і великою чашкою ароматного чаю. Тато ж тримав оберемок яскравих повітряних кульок, які вже піднімалися до стелі.

— Вам це подобається — лякати мене? — жартома запитала Тая, усміхаючись.

— Ти ж знаєш, що ми не можемо інакше, — відповіла мама, ніжно обіймаючи доньку.

— Ну що, як почуваєшся у свій день? — запитав тато, розставляючи кульки по кімнаті.

— Чудово, — сказала Тая, зворушена увагою своїх рідних.

Вона сіла в ліжко, насолоджуючись сніданком і спілкуючись із сім’єю. Вони сміялися, переглядали старі фотоальбоми й пригадували, як колись святкували її день народження, коли вона була ще маленькою.

До полудня Тая вирішила організувати вечірку. Вона швидко розіслала запрошення друзям, зазначивши, що святкування розпочнеться о сьомій вечора.

Мама, як завжди, взяла на себе кухню. Вона готувала маленькі закуски, кекси й сирні кульки. Брат прикрашав вітальню, розвішуючи гірлянди й надуваючи ще більше кульок.

— Тая, ти точно хочеш це місце для танців? — запитав брат, показуючи на куток вітальні.

— Так, там буде ідеально. Дякую, що допомагаєш, — відповіла вона, поправляючи свою сукню.

На столі вже стояв великий святковий торт. Він був прикрашений кремовими трояндами й написом «З днем народження, Тая!» зверху.

Коли гості почали приходити, батьки поїхали до кінотеатру, а будинок наповнився радісним сміхом і музикою.

Вечірка вже була у самому розпалі. Вітальня сяяла від вогників гірлянд, на столі стояв великий торт із кремовими трояндами, а музика створювала чудовий настрій.

Гості сміялися, танцювали та обговорювали щось із шампанськими келихами в руках. Але Тая почувалася трохи напруженою, очікуючи на появу Тео.

Він прийшов майже під кінець, привертаючи увагу всіх своїм елегантним виглядом. У руках він тримав маленьку коробочку, загорнуту у синій оксамит.

— З днем народження, Тая, — сказав він, підійшовши до неї ближче.

— Тео, дякую, що прийшов, — вона ледь усміхнулася, відчуваючи легке хвилювання.

Він подав їй коробочку, і Тая, тримаючи подарунок у руках, відчула, як її серце починає битися швидше.

— Відкрий, — тихо сказав він, дивлячись їй у очі.

Тая обережно розгорнула подарунок і побачила кулон у формі знаку нескінченності. Срібний, витончений, він блищав у світлі ламп.

— Це знак того, що я хочу, щоб наша дружба… — він зробив паузу, — або щось більше… тривало завжди.

Тая застигла на мить, відчуваючи, як її щоки заливає рум’янець.

— Це найкрасивіший подарунок, який я коли-небудь отримувала. Дякую, Тео, — прошепотіла вона, не зводячи з нього погляду.

— Можна? — запитав він, жестом пропонуючи застібнути кулон їй на шиї.

Вона злегка нахилила голову, і Тео повільно застібнув ланцюжок. Його пальці мимоволі торкнулися її шиї, змусивши її здригнутися від несподіваного тепла.

— Він тобі дуже пасує, — сказав він, тихо шепочучи біля її вуха.

Його губи на мить торкнулися її шиї, і Тая відчула, як її серце зупинилося на кілька секунд. Вона повернула голову, і їхні погляди зустрілися.

— Тео… — почала вона, але не змогла продовжити.

Він усміхнувся, торкнувшись її руки:

— Щасливого дня народження, Тая.

Вона відповіла йому тихою усмішкою, відчуваючи, як у душі пробуджується нове почуття.

У кімнаті панувала радісна атмосфера. Музика, сміх, яскраві вогники — усе створювало ідеальний настрій для вечірки. Тая стояла біля столу з тортом, спілкуючись із Максом і Тео. Вона почувалася щасливою, як давно не було.

Але все змінилося за мить.

До неї підійшла одна з дівчат із класу, Марта, яка завжди виглядала загадково привітною, але трохи хитрою. Вона тримала телефон і посміхалася якоюсь дивною посмішкою.

— Тая, ти точно хочеш знати, що відбувається за твоєю спиною? — запитала Марта, простягаючи телефон.

— Що ти маєш на увазі? — Тая трохи збентежено нахилилася ближче, щоб побачити.

На екрані було відео. У ньому Тео сидів за столом із кількома хлопцями, серед яких були знайомі однокласники. Один із них сказав:

— Ну що, готовий прийняти виклик? Якщо програєш у грі, то мусиш поцілувати Таю.