Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Напівдикий 📚 - Українською

Читати книгу - "Напівдикий"

279
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Напівдикий" автора Саллі Грін. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 84
Перейти на сторінку:
й за Несбіта. Таке враження, ніби він її слуга, а вона його володарка, і вони разом виконують ці ролі уже не один десяток років.

Я кажу:

— Несбіт мені розповідав, що ти — експерт із зілля.

— Він надто щедрий на похвалу. Та я й справді віддаю перевагу зіллям. Скажімо, я б ніколи не вдалася до таких примітивних речей, як ніж, для того, щоб відрізати язик. Зілля набагато краще й точніше, ніж будь-яке, навіть найгостріше, лезо. Достатньо крапнути потрібним зіллям тобі на язик, і ти його проковтнеш… маю на увазі, свій язик.

— Ніколи про таке й не чув. Хоч моя бабуся також виготовляла настоянки. Мала потужний Дар.

— Припускаю, що ти маєш на увазі бабусю з Білого боку твоєї родини? — Ван веде далі, не очікуючи моєї відповіді. — Більшості Білих відьом мало що відомо про потужність Чорного зілля. Ці настоянки надаються до безлічі речей і наділені неймовірною силою. Це, на мою скромну думку, найпотужніша зброя.

— І ти вже вживала цю зброю? Примусила когось проковтнути власний язик?

Ван ледь помітно знизує плечима.

— У мене небагато ворогів; з більшістю я вже дала собі раду.

Несбіт повернувся, щоб зібрати решту тарілок та мисок, і каже, складаючи їх у стос:

— Розкажи їм про зілля, яким ти караєш тих, хто тобі не віддячує, — він шкіриться мені й Габріелю. — Ось я заробляю собі на прожиток, хлопці. Вам варто подумати і про свій зарібок.

— Не думаю, що такі деталі доречно обговорювати під час вечері, — каже Ван. — Хоч це й доволі ефективно.

— Мені здається, що Габріель уже віддячився за вашу допомогу, — нагадую я Ван.

— Так. Думаю, ми обоє добре зробили свою справу. Габріель живий і здоровий, а я, як він і обіцяв, отримала половинку амулета. Габріель був чемний і помічний: ідеальний пацієнт та ідеальний гість. А в тебе, Натане, є свої принади.

— Справді? — не можу повірити, що Ван знайшла в мені бодай якісь принади. Дивлюся на Габріеля, котрий шкірить зуби, поза сумнівом, почувши коментар про мої принади, а тоді заявляю Ван: — Ми завтра вирушаємо звідси.

— Це, звісно, цілком ваша справа.

— Саме так.

— А можу я поцікавитися вашими планами?

— Запитуй, що тобі завгодно.

— Гадаю, ти намірився знайти Меркурію й допомогти врятуватися твоїй подрузі Анналізі. Достойний намір для юнака, засліпленого любов’ю, — вона всміхається спочатку мені, а тоді Габріелеві.

— Я не засліплений любов’ю.

— Ні. Звичайно ж, ні, — каже Ван. — Та все одно це достойний поваги намір.

Несбіт приносить каву і ставить кавник посеред столу між нами усіма. Ван веде далі:

— Однак трохи несправедливо, що я знаю твої плани, а ти не знаєш моїх. А я дуже не люблю несправедливість, — вона жестом показує Несбіту, щоб наливав каву. — Так от: я також маю намір вирушити в дорогу.

— На пошуки другої половинки амулета? — запитую я.

Ван ледь помітно хитає головою:

— Я сподіваюся колись цим зайнятися, це правда, але зараз це не найголовніший мій пріоритет.

— А який же твій пріоритет?

— Відколи ти залишив світ Білих магів, Натане, багато чого сталося. Колишню голову Ради, Глорію Дейл, позбавили посади. Соул О’Браєн скористався твоєю втечею з будівлі Ради, щоб прискорити крах Глорії. Жодному в’язню ще не вдавалося звідти втекти, а ти, до того ж, Маркусів син. Твоя втеча була безпрецедентна і непростима.

— Але ж мене ув’язнив саме Соул! — принаймні я так думав.

— Немає значення, хто й чому тебе туди привів. Охоронці Ради не спромоглися тебе втримати, а чари, що оберігали будівлю, виявилися безсилими проти тебе. За все це — будівлю, охорону, чари — відповідає голова Ради. Глорія визнала свою провину, а Соул, зі свого боку, подбав про найсуворіше за це покарання.

— Я завжди дивувався, чому мені вдалося так легко втекти. Мені явно ніхто не створював зайвих ускладнень.

— Якщо вірити моїм джерелам, тобі допоміг утекти саме Соул. Хоча й не все відбулося так, як він запланував. Спершу тобі мали б відрізати пальця, щоб виготовити відьомську пляшку. Вони збиралися примусити тебе вбити власного батька, а тоді замордувати й тебе самого. Але, як бачимо, усі твої пальці при тобі, — Ван показує сигаретою на мою руку. — Як би там не було, твоя втеча все одно посприяла Соулові. Він скинув з посади Глорію й підпорядкував собі Раду.

— Отож, тепер один чоловік керує Радою, а інший — Ловцями? Це, мабуть, сталося чи не вперше. Не думаю, що Білим відьмам таке до вподоби.

— Так от власне! Більшість жінок, звичайно, наділені потужнішими Дарами, ніж чоловіки. Ви з Габріелем у цьому сенсі справді виняткові, — Несбіт кахикає, намагаючись привернути до себе увагу, але Ван його ігнорує. — У будь-якому випадку, чоловіки зазвичай не займали водночас ці дві ключові посади. Через тебе Клей також добряче отримав на горіхи. Багато Білих відьом загинули, оберігаючи Феїрборн, а у Клея його вкрали з-під самісінького носа, коли він мав бути насторожі, проте він навіть синця не отримав. Йому також порадили піти з посади… і він пішов.

— І хто ж тепер керує Ловцями? — хоч я вже передчував, що знаю відповідь на це запитання.

— Тієї ночі, коли ти викрав Феїрборн, серед Ловців була одна особа, яка отримала значно гірші ушкодження, ніж просто собі синець. Вона трохи замолода й дещо недосвідчена, зате дуже розумна й обдарована. А ще, подейкують, страшенно понівечена. Твоя зведена сестра Джессіка.

Пригадую, як тримав у руці Феїрборн, пригадую його могуть і жадання різати, і як розчахнув їй обличчя теж пригадую. Кажу:

— Джессіка була коханкою Клея. Гадаю, їхнім стосункам настав кінець, адже вони вже виконали свою місію. Вона любитиме свою роботу більше, ніж любила Клея.

— Джессіка віддана Соулу і вже розширила діапазон діяльності Ловців на всю Європу. Завдяки Соулу європейські Ради Білого відьмацтва опиняються під її впливом. Він перетягує їх на свій бік, нав’язуючи їм свою точку зору. Він хоче, щоб вони доповідали безпосередньо йому й виганяли звідси Чорне відьмацтво так, як це вже було зроблено у Британії, — Ван хитає головою. — Я сама Чорна відьма й анітрохи не люблю Білих, але в Європі ми, за традицією, уже давно співіснували. Вони займали свої традиційні місцини, а ми — свої. Така собі гармонія.

Ван видобуває зі свого піджака тоненький срібний портсигар, дістає з нього чергову цигарку й каже:

— А Соула гармонія не цікавить. Він прагне одного: влади, — запалює цигарку, робить глибоку затяжку й випускає вгору понад нами цілий шлейф зеленого диму. —

1 ... 19 20 21 ... 84
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Напівдикий», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Напівдикий"