Книги Українською Мовою » 💙 Драматургія » Пігмаліон 📚 - Українською

Читати книгу - "Пігмаліон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пігмаліон" автора Бернард Шоу. Жанр книги: 💙 Драматургія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 29
Перейти на сторінку:
поштової скриньки.

Пікерінґ. Самі проспекти, а вам — ось цей любовний лист із графською короною. (Кидає проспекти в камін і вклякає на килимку, спиною до ґраток).

Гіґінс(зиркнувши на «любовного листа»). Лихвар! (Кидає листа слідом за проспектами).

Елайза повертається з парою великих капців без п’ят. Кладе їх на килимок перед Гіґінсом і знов сідає на своє місце, не мовивши й слова.

Гіґінс(знов позіхаючи). О Господи! Що за вечір! Що за компанія! Що за дурне блазнювання! (Нахиляється розшнурувати черевика й помічає капці. Облишує шнурки й дивиться на капці, так ніби вони самохіть з’явилися перед ним). Ой, вони тут! Отакої!

Пікерінґ(потягуючись). Ну, я таки трохи стомився! Довгий був день. Прийом у саду, званий обід і ще той, останній прийом! Чи не забагато таких розкошів? Але ви виграли свій заклад, Гіґінсе. Елайза зіграла свою роль, та ще й блискуче, правда ж?

Гіґінс(палко). Хвалити Бога, цьому кінець!

Елайзу всю аж пересмикнуло, але чоловіки не помічають її, тож вона опановує себе й знов сидить, мов закам’яніла.

Пікерінґ. Ви нервувалися на прийомі в саду? Я нервувався. А Елайза нібито була спокійнісінька.

Гіґінс. О, вона була спокійна! Я знав, що з нею буде все гаразд. Ні, це я перевтомився: стільки місяців пропихати отаку роботу! Спочатку, поки ми займалися фонетикою, воно було ще цікаво, але потім це мені смертельно набридло. Якби я не змушував себе до цього, то облишив би все ще два місяці тому. Дурна то була затія і вийшла сама докука.

Пікерінґ. Ну що ви! Я на прийомі в саду страшенно хвилювався. Серце моє так калатало, трохи не вискочило з грудей.

Гіґінс. Атож, перші три хвилини і я хвилювався. Та коли побачив, що перемога буде наша і то без бою, то почувся, мовби ведмідь у клітці, який тиняється з кутка в куток знічев’я. А обід — то було ще гірше: добру годину сидіти й запихатися їжею, не мавши з ким і словом перемовитися, крім якоїсь клятої світської дурепи! Ось що скажу я вам, Пікерінґу: такого з мене — годі. Досить створювати штучних герцогинь. Уся ця справа була для мене чистісіньким чистилищем.

Пікерінґ. Ви ж ніколи по-справжньому не поринали в рутину світського життя. (Звільна переходячи до рояля). А мені приємно час від часу зануритися в цю стихію — тоді я молодію знов. Так чи так, а це був успіх — незмірний успіх! Раз чи двічі я був добряче перелякався, бо ж Елайза так добре грала свою роль. Бачите, стільки щирих герцогинь зовсім на це нездатні: вони такі дурні, що гадають, ніби стиль сам собою, від природи, приходить до людей їхнього стану, і не вчаться ніколи. Завжди є щось професійне в тому, коли щось роблять неперевершено добре.

Гіґінс. Атож, саме це й лютить мене до нестями: дурні люди не тямлять свого власного дурного діла. (Підводячись). Але з цим покінчено, й нарешті я можу лягти спати без страху перед завтрашнім днем.

Вираз Елайзиного обличчя віщує лихо.

Пікерінґ. Мабуть, і я піду на боковеньку. І все-таки, це була велика подія — ваш тріумф! Добраніч! (Іде до дверей).

Гіґінс(рушаючи слідом за ним). Добраніч. (Кидає через плече від дверей). Вимкніть світло, Елайзо, і скажіть місіс Пірс, хай не варить мені вранці кави: я вип’ю чаю. (Виходить).

Елайза намагається триматися спокійно, мовби їй байдуже, коли підводиться і йде через кімнату до каміна, щоб вимкнути світло. Але, ще й не дійшовши туди, вона вже ладна була закричати. Сідає в Гіґінсове крісло, міцно стиснувши руками бильця. Зрештою дає серцю волю й кидається на підлогу, корчиться в безсилій люті.

Гіґінс(у гнівному відчаї з-за дверей). І де це в чорта подів я свої капці? (З’являється у дверях).

Лайза(хапаючи капці й один по одному, з усієї сили, шпурляючи в нього). Ось вам ваші капці! І ось! Беріть свої капці й щоб ви цілими днями шукали їх та не знаходили!

Гіґінс(ошелешено). Це що за… (Підходить до неї). Що сталось? Устаньте! (Зводить її на ноги). Щось негаразд?

Лайза(задихано). Все гаразд — у вас. Я виграла ваш заклад, чи не так? То й досить для вас. А я для вас, певне ж, нічого не значу.

Гіґінс. Ви виграли мій заклад! Ви! Самовпевнена комаха! Це я виграв заклад. Нащо ви шпурляли в мене капці?

Лайза. Бо хотіла розбити вам обличчя. Я б вас убила, якби могла, самолюбива ви тварюко! Чом ви не лишили мене там, де підібрали, — на вулиці? Ви дякуєте Богові, що все скінчилося і що тепер ви можете знов викинути мене туди, чи не так? (Несамовито заламує руки, аж хрускають пальці).

Гіґінс(дивлячись на неї з холодним подивом). Створіння таки рознервувалося.

Лайза(із приглушеним зойком люті несамохіть кидається на нього, аби вгородити нігті йому в обличчя)!!!

Гіґінс(схопивши її за зап’ястя). Ах, ви так? Втягніть кігті, кішечко! Як ви смієте показувати мені ваш характер? Сядьте і заспокойтеся. (Грубо кидає її в крісло).

Лайза(знищена його перевагою в силі й вазі). Що буде зі мною? Що буде зі мною?

Гіґінс. Де мені в дідька знати, що буде з вами? І яке це має значення, що буде з вами?

Лайза. Вам байдуже. Я знаю, що вам байдуже. Коли б я оце померла, вам усе одно було б байдужісінько. Я для вас ніщо — навіть оці капці дорожчі вам за мене!

Гіґінс(громовим голосом). Оці капці!

Лайза(з гірким смиренням). Оці капці. Та й яка різниця, з чим мене порівняти: з капцями чи з чимось іншим?

Пауза. Елайза — зламана, без надій. Гіґінс трохи знічений.

Гіґінс(так бундючно, що бундючніш бути не може). Чому ви завели таку мову? Чи смію я спитати: може, ви нарікаєте на те, як тут з вами обходяться?

Лайза. Ні.

Гіґінс. Чи хтось погано повівся з вами? Полковник Пікерінґ? Місіс Пірс? Хтось із слуг?

Лайза. Ні.

Гіґінс. Смію сподіватися, ви не будете стверджувати, ніби я вас кривдив?

Лайза. Ні.

Гіґінс. Радий це чути. (Пом’якшує тон). Можливо, ви перевтомилися від випробувань цього дня. Вип’єте келишок шампанського? (Робить рух у напрямку дверей).

Лайза. Ні. (Згадавши про свої манери, додає). Дякую.

Гіґінс(знову в доброму гуморі). Це у вас накопичилося за кілька останніх днів. Гадаю, це було природньо: ви хвилювалися перед тим прийомом. Але все це вже позаду. (Добродушно поплескує її по плечі — вона корчиться, сахається). Більш нема про що турбуватися.

Лайза. Ні — це

1 ... 19 20 21 ... 29
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пігмаліон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пігмаліон"