Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Комета прилітає 📚 - Українською

Читати книгу - "Комета прилітає"

347
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Комета прилітає" автора Туве Маріка Янссон. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21
Перейти на сторінку:
куток, де примостився Ондатр.

— Де це — десь там? — перепитала Мама. — Я його не бачу. Може, шановний Ондатр бачив нашого торта?

— Не бачив ні кошенят, ні тортів, — роздратовано буркнув Ондатр. — Не бачив, не куштував, і взагалі, кошенята і торти мене не цікавлять. Я думаю.

Гемуль засміявся, не підводячи голови від свого альбому з марками.

— Маєте рацію, — бурмотів він. — Галас… Суцільний галас і суєта…

— Але куди ж він подівся? — геть спантеличилася Мама. — Любий Чмиху, сподіваюся, ти не всього торта з’їв по дорозі?

— Ні, він надто великий, — запротестував Чмих.

— Ага, то ти його таки куштував? — гаркнув Мумі-троль.

— Лише зірочку на верхівці, але вона була дуже твердою! — й собі відгаркнувся Чмих та заповз під матрац.

Нікого з друзів більше й бачити не хотів. Написали на торті «Моєму любому Мумі-тролеві», а не «Моєму любому Чмихові»! Та й кошеня не прийшло, хоч уже минула восьма.

— Ой-ой, — знову почулося Мамине зітхання. Вона сіла на стілець, бо дуже втомилася. — Самі прикрощі нині…

Хропся уважно глянула на Ондатра.

— Чи не могли б ви на хвильку встати, — попросила вона.

— Нащо? Сиджу собі та й сиджу, нікому не заважаю, — буркнув Ондатр.

— Але ж ви сидите на торті Мумі-троля!

Ондатр аж підскочив і — о, сили небесні! — на що він ззаду був схожий! А торт!..

— А ось цього робити було не слід! — вигукнув Мумі-троль. — Торт спечений на мою честь!..

— Тепер я клеїтимуся все своє життя! — лементував Ондатр. — Я такого не стерплю! Це ваша вина!

— Заспокойтеся! Заспокойтеся! — вгамовувала товариство Мама. — Від того, що на ньому посидів Ондатр, торт не перестав бути тортом. Хіба трішки змінив форму…

Але її ніхто не слухав. Нюхмумрик заходився реготом. Чмих, який вирішив, що сміються з нього, визирнув з-під матраца і заверещав:

— Хай вашого черствого торта дідько вхопить! Його Мумі-тролеві спекли, а не мені! Ніхто й не подумав, що кошенята також полюбляють сметанку! Ось піду від вас геть і заберу зі собою кошеня, бо тільки воно мене тут любить!

Він прослизнув попід ковдрою і зник.

— Який жах! — розгубилася Мама. — Звичайно, треба було також написати «Моєму любому Чмихові»! Як я могла про це забути!

— Мусиш виправити свою помилку якимось гарним подарунком для крихітки, — серйозно мовив Тато.

Мама кивнула. Вона вирішила подарувати малому бабусині смарагди. З них можна зробити розкішний ошийник для кошеняти.

Нюхмумрик відслонив ковдру і визирнув з печери.

— Піду, мабуть, пошукаю Чмиха… — промовив він.

— Зачекай! — стримала його Мама. — Може, Чмихові хочеться трохи побути на самоті. Невдовзі повернеться…

— У чому справа? — втрутився Ондатр. — Нікого не цікавить, на що я став схожий?

— Ні, — щиро відповів Мумі-троль, — ми й без вас маємо клопотів по вуха…

Чмих був такий засмучений і розгніваний, що забув про свій страх і згадав про нього щойно у лісі. Дерева, здавалося, стояли обгорнені червоним папером. Ліс завмер у непорушності, зникли тіні, земля розпеклася й хрумкотіла під ногами. Утішала Чмиха лише думка, що всі в печері приголомшені власною несправедливістю, і тепер їх точить нечисте сумління.

Серце стугоніло йому в груденятах від ляку, але він усе далі й далі заходив у ліс, розмірковуючи про негідну поведінку своїх друзів. Хай собі ховаються у його печері і їдять свій старий зачерствілий торт!.. А він, Чмих, єдиний в усьому світі не ховається, хоча мало не мліє від страху. Чхати він на них хотів! На всіх і на все! І на комету теж! На кошенят! Абсолютно на все!

І враз назустріч йому вийшло кошеня з задертим догори хвостиком.

— Привіт! — холодно привітався Чмих і почвалав далі.

За якусь хвилю він відчув, як щось м’якеньке потерлося до його ноги.

— А, це знову ти… Ти обіцяло прийти і не прийшло… Бачити тебе не хочу!

— Чмиху, агов, Чмиху! — не відступалося кошеня. — Погладь мене, бач, яке я м’якеньке!

Чмих вперто бурмосився. Кошеня замуркотіло. Лише його муркотіння чулося у безгомінному лісі.

Чмих озирнувся навкруги, ноги йому затремтіли: він загубив стежку і не знав, у якому напрямку залишилася печера. Скільки сягало око, усюди ріс мох.

Нікому вже не хотілося десерту, і справа зовсім не в тому, що в торт домішалися ворсинки ондатрового хутра. Сам Ондатр сидів у балії з теплою водою. Хвилина спливала за хвилиною…

— Котра година? — запитав Мумі-троль.

— Восьма двадцять п’ять, — відповів Тато.

— Я піду шукати! — рішуче сказав Мумі-троль. — Дайте мені годинника, щоб я міг пильнувати за часом.

— Ні! Не відпускайте його! — вигукнула Хропся.

— Це необхідно, — підтримала Мама сина. — Поквапся, кожна хвилина на вагу золота!

Мумі-троль прослизнув з-під ковдри надвір. Повітря над пустельним узбережжям було гаряче, мов у печі.

Він біг щодуху, біг і гукав Чмиха, час від часу поглядаючи на годинник. Стрілка на хвилину пересунулася. У запасі залишалося одинадцять хвилин.

Мумі-троль стрімголов кинувся до червоного лісу, що сім кроків окликаючи Чмиха…

Нарешті дуже здалеку долинув слабенький крик.

Мумі-троль стулив лапки рупором і загорланив на повні легені: «Чмиху!!!»

Чмих знову відгукнувся, уже ближче.

Вони навіть словом не обмінялися, зустрівшись, а щодуху помчали назад, до печери. Услід підтюпцем бігло кошеня. А згори на них, на занімілу від жаху Долину Мумі-тролів летіла комета, ближче і ближче.

Ще шість хвилин… Ноги грузнули в піску, бігти було важко, рухи уповільнилися, немов у поганому сні. Гаряче повітря обпікало очі, висушувало горло… Та ось нарешті і скеля, теж почервоніла від сяйва комети, там стоїть Мама, щось кричить, вимахує лапами, а вони відчайдушно дряпаються вгору, вище, вище… Лише три хвилини зосталося! Раптом стало прохолодніше, Мумі-троль і Чмих з кошеням опинилися всередині печери, де мирно горіла гасова лампа, було тихо і затишно.

— Дозвольте відрекомендувати вам моє кошеня, — мовив Чмих тремтячим голосом.

— О, яке гарне маленьке кошеня! — відразу заторохтіла Мама. — Я маю для тебе подарунок, Чмиху… Мені хотілося подарувати тобі з нагоди повернення додому бабусині смарагди, але я забула про це у тому шарварку… Ти міг би зробити з них ошийничок для кошеняти…

— Смарагди! — застрибав від утіхи Чмих. — Родинні коштовності!.. Кошеняті! Чудово! Я такий щасливий!

І тієї ж миті розпечена палаюча комета впала на Землю. Гасова лампа перекинулась на пісок і згасла. Була рівно восьма година сорок дві хвилини та чотири секунди…

З-під ковдри, скропленої Сонячною Оливою, пробивалося сліпучо червоне світло, однак у печері панувала густа темрява. Міцно обійнявшись, усі забилися в найдальший закуток печери, наслухаючи, як гримотить метеоритний дощ по ванні на даху печери. Ондатр скоцюрбився у балії для прання. Гемуль лежав на животі, прикриваючи

1 ... 20 21
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Комета прилітає», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Комета прилітає"