Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Аліса в Задзеркальній країні, Льюїс Керрол 📚 - Українською

Читати книгу - "Аліса в Задзеркальній країні, Льюїс Керрол"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Аліса в Задзеркальній країні" автора Льюїс Керрол. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 27
Перейти на сторінку:
сідлі висить вулик… Чи щось схоже на нього,- зауважила Аліса.

- Так, це дуже гарний вулик,- незадоволено промовив Вершник,- один з найкращих. Але досі жодна бджола навіть близько не підлетіла до нього. А он то - мишоловка. Може, то миші відганяють бджіл… а може, бджоли мишей, не знаю.

- А цікаво, нащо вам потрібна мишоловка? - сказала Аліса.- Навряд, щоб якась миша забралася на спину коневі.

- Може й так,- відповів Вершник.- Але якщо вони таки заберуться, я не хочу, щоб вони тут бігали.

- Розумієш,- провадив він, помовчавши,- краще бути готовим до всього. Саме тому в коня є он ті кільця на ногах.

- Але нащо вони? - запитала страшенно зацікавлена Аліса.

- Щоб оберігати від укусів акул,- відповів Вершник.- Це мій власний винахід. А зараз допоможи мені сісти на коня. Я доїду з тобою до кінця лісу. Для чого в тебе це блюдо?

- Для кексу з ізюмом,- пояснила Аліса.

- Краще взяти його з собою,- сказав Вершник.- Якщо нам трапиться кекс, блюдо буде під рукою. Допоможи мені засунути його в торбу.

Довгенько довелося їм морочитися з тим блюдом. Хоч Аліса дуже старанно тримала відкриту торбу, але Вершник страшенно незграбно засовував блюдо. Кілька разів він сам падав у торбу.

- Торба надто переповнена, розумієш,- пояснив він, коли вони нарешті засунули блюдо.- У ній дуже багато свічників.- Він повісив торбу на сідло, на якому вже висіли пучки моркви, камінні щипці і багато інших речей.

- Сподіваюсь, волосся в тебе міцно тримається на голові? - продовжував він, коли вони вирушили.

- Як і у всіх,- посміхнулася Аліса.

- Навряд чи цього досить,- мовив він занепокоєно.- Тут надзвичайно кріпкий вітер. Кріпкий, як бульйон.

- А ви винайшли засіб уберегти волосся від здування вітром? - запитала Аліса.

- Ще ні,- відповів Вершник.- Але я знаю засіб уберегти його від випадання.

- Я дуже хочу знати його, дуже.

- Треба взяти рівну тростинку,- пояснив Вершник,- і хай волосся плететься нею вгору, як повзучі рослини. Чому випадає волосся? Тому що воно звисає вниз. Адже ніщо не падає вгору, вірно? Цей засіб я сам винайшов. Можеш перевірити його на собі, коли хочеш.

Нічого хорошого Аліса не вбачала в цьому засобі, тому кілька хвилин йшла мовчки, дивуючись, як таке могло спасти йому на думку. Час від часу вона зупинялася, щоб допомогти Вершникові, бо з нього був таки поганенький їздець.

Як тільки кінь зупинявся (що траплялося дуже часто), Вершник, сторчма летів через його голову, а коли кінь рушав (робив він це завжди дуже раптово), Вершник перекидався назад. Якби не це, він загалом тримався на коні досить добре, коли не враховувати його звички звалюватися з коня набік. Найчастіше він падав на той бік, де йшла Аліса, і вона швидко зрозуміла, що найкраще для неї триматися далі від коня.

- Боюсь, що у вас невеликий досвід у верховій їзді,- наважилася вона сказати, коли допомогла йому підвестися після п’ятого падіння.

Це зауваження здивувало і навіть трохи образило Вершника.

- Чому ти так думаєш? - запитав він, коли видряпався на коня, вчепившись одною рукою за волосся Аліси, щоб не звалитися на другий бік.

- Тому, що досвідчені вершники не падають з коня так часто.

- Я маю величезний досвід,- поважно промовив Вершник.- Величезний досвід!

Аліса не знайшла нічого кращого у відповідь, як: «Справді?», але сказала вона це якомога щиріше. Після цього вони деякий час продовжували свій шлях мовчки. Вершник заплющив очі і щось бубонів про себе, а Аліса занепокоєно очікувала, що він знову впаде.

- Велике мистецтво верхової їзди,- раптом голосно почав Вершник, розмахуючи правою рукою,- полягає в умінні зберігати…

Тут речення обірвалося так само раптово, як і почалося, бо Вершник полетів сторчма і важко гепнувся головою об землю перед самим носом Аліси. Цього разу вона зовсім перелякалася і запитала занепокоєним голосом, підводячи його:

- Сподіваюсь, кістки цілі?

- Нічого, не варто згадувати,- відповів Вершник, ніби дві чи три зламані кістки - дурниця.- Велике мистецтво верхової їзди, як я сказав, полягає в умінні зберігати рівновагу. Ось так, розумієш…

Він випустив поводи і витяг руки, показуючи Алісі, як це робиться. Цього разу він гепнувся на спину, прямо під ноги коневі.

- Величезний досвід! - повторював він весь час, поки Аліса допомагала йому підвестися.- Величезний досвід!

- Все це занадто безглуздо! - скрикнула Аліса, бо в неї увірвався терпець.- Вам потрібен дерев’яний кінь на колесах, ось що вам потрібно!

- А він ходить спокійно? - страшенно зацікавився Вершник. Він своєчасно встиг вхопитися за шию коня і цим уберігся від нового падіння.

- Набагато спокійніше від живого коня,- відповіла Аліса крізь сміх, якого вона не могла стримати.

- Треба придбати такого коня,- сказав собі Вершник в роздумі.- Одного або двох… Декілька.

Після короткої мовчанки Вершник почав знову:

- Я дуже здібний винахідник. Ось зараз ти, мабуть, помітила, коли підводила мене останнього разу, що я був дуже замислений?

- Ви були трошки похмурі,- відповіла Аліса.

- Ну от, я саме тоді розробляв новий спосіб перелазити через ворота. Хочеш знати його?

- Так, дуже хочу,- ввічливо погодилась Аліса.

- Ось в чому він полягає,- розповідав Вершник.- Розумієш, я сказав собі: все залежить від ніг. Голова розташована достатньо високо. Отже, спочатку я чіпляюсь головою за верх воріт… Тепер голова на потрібній висоті. Тоді я стаю на голову: отже, і ноги вже достатньо високо, розумієш. От і кінець, розумієш.

- Так, коли ви все це проробите, це буде кінець,- погодилася замислена Аліса.- А чи не здається вам, що це досить важкий спосіб?

- Я ще не перевіряв його,- поважно відповів Вершник,- тому не можу нічого сказати напевне. Але боюся, що він буде справді важкуватим.

Його так схвилювала ця думка, що Аліса поспішила змінити розмову.

- Який дивний у вас шолом,- весело промовила вона.- Це також ваш винахід?

Вершник з гордістю подивився на шолом, який висів на сідлі.

- Так,- відповів він.- Але я винайшов ще кращий: схожий на головку цукру. Коли

1 ... 19 20 21 ... 27
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аліса в Задзеркальній країні, Льюїс Керрол», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Аліса в Задзеркальній країні, Льюїс Керрол"