Книги Українською Мовою » 💛 Фанфік » "Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx) 📚 - Українською

Читати книгу - ""Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою ""Вільні Вітру" Життя котячого племені" автора Катерина Скрипець (Ketty Lynx). Жанр книги: 💛 Фанфік. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 206 207 208 ... 240
Перейти на сторінку:

-Я б помер від такого життя. Можливо життя у Двоногого приносити вам якусь користь. Але в ній немає одного “свободи”. Ви не маєте права піти туди, куди захочете. У нас також заборонено залишати свою територію без потрібних, але нам хоча б ніхто не вказує як жити, від кого народжувати дітей, і чи народжувати їх взагалі! У подорожі я різних жахів про Двоногих чув. Вони ставляться до котів, до інших тварин, як хочуть! Щоб кіт чи кішка не міг мати у майбутньому потомство, його відводять до Різьбяра! Для кожного племінного важливо, щоб у нього народилися нащадки, які продовжуватимуть нашу справу!

Уважно слухаючи, Хасі розуміла, що кіт у чомусь правий. Життя у людей не цукор

-Не стану з тобою сперечатися. Наше життя у людей не таке вже й солодке, як нам здається. Можливо життя в племені набагато краще за наше домашнє життя. Але мені подобається таке життя! У мене добрі господарі, я впевнена вони не завдадуть мені зла

Горіх хмикнув -Вони добрі до тебе до часу, поки ти їм приносиш користь! Серед нас є досвідчений мандрівник, він багато колишніх домашніх побачив. Як ти думаєш, звідки беруться волоцюги та одинаки? Більшість із них, це колишні домашні коти! Я не здивуюсь, якщо і цей волоцюга колись був домашнім. Ми коти, ми потрібні доти, поки від нас є хоч якась користь. А як тільки ми стаємо їм не потрібні, то вони відправляють нас у вічний сон, чи викидають на вулицю. Рано чи пізно ця доля може наздогнати тебе. Ти не думай, я не хочу тебе лякати. Говорю так, бо не вперше чув історії від колишніх домашніх котів, про своє життя у Двоногих. Вони жили з ними до тих пір, поки не стали старими, хворими, або коли їхня людина не покине світ, новим господарям старий кіт не потрібен - Хасі нічого не відповіла йому, кіт поспішив змінити тему, щоб не засмучувати її ще більше тобі сказав. Можливо, твої люди не такі як ті в оповіданнях колишніх домашніх. Я хотів би познайомитися з твоєю тітонькою, думаю що і мої друзі теж захочуть з нею познайомитися. Можливо вона одна з тих, кого ми ретельно шукаємо. Якщо це так, то Квітка дуже зрадіє цьому. Скажи, де ти живеш, ми прийдемо до вас

-Моя тітка живе не зі мною, в інших людей. Давай я сама вас потім до неї відведу

Горіх і Хасі домовилися, що черепахова незабаром повернеться і відведе мандрівників до своєї тітоньки. У цей час Горіх поспішив з усім

-Квітка, Яскравий! -Радісний принц повернувся в сарай -Квітка, ти не спиш!?

-Спала, поки ти не заголосив. Чого тобі? -сонно пробурмотіла принцеса

-Вибач. Я здається знайшов те, що ти шукала! Зараз я відбив бродягу від домашньої кішки. У розмові з нею, я дізнався, що її тітка дуже добре знайома з племінними!

-Якщо ти хотів нас цим здивувати, то в тебе це не вийшло-хмикнув Яскравий

Чорна розплющила очі, підняла свою голову з лап -Яскравий правий, Горіх. У кожному місті домашні знають про племінних. Що саме тобі розповіла твоя врятована?

-Так, ти маєш рацію. У кожному місті хтось чув про племінних. А раптом це те, що ми шукаємо? Не знаю чому, але в мене почуття таке, що її тітка дуже важлива для нас!

-Подумаєш почуття у нього. У мене теж почуття і що далі? -Знову сказав Яскравий

-Яскравий, ще слово, і мандруватимеш без нас. Ніхто не сміє ображати моїх друзів та мою родину! -З шипінням глянула на Яркого, переконавшись що рудий все зрозумів, повернула погляд на Горіха. -Твоє почуття, Горіх ніколи тебе не підводило. І неодноразово нам допомагало. Якщо так, то нам потрібно зустрітися з цією домашньою кішкою

-Я все влаштував! Хасі, сказала що відведе нас до своєї тітоньки. Підеш?

Квітка села на задні лапи -Хіба ми маємо вибір? Ти ж усе влаштував, кажеш

Через деякий час Хасі повернулася. Горіх коротко представив черепахову зі своїми друзями. Після Хасі відвела трійцю будинку людини, де жила її тітка

-Тітонька! Тіто! Виходь, я до тебе гостей привела, по важливій справі. Тітонька, де ти!?

-Ну Чого ти репетуєш? -Відгукнулася літня кішка -Я хоч і стара, але ще не глуха! Гостей кажеш, так-так-примруженим поглядом подивилася на трійцю-Це хто?

-Тітонька, це ті коти-мандрівники про який я тобі розповідала. Забула вже?

-Якщо я стара, це не означає що я страждаю на провал пам'яті! -обурилася кішка

-Вибач -черепахова винувато притиснула вуха до голови -Знайомся тітка, це горіх.

Домашня замовкла, бо не знала імена інших котів. Горіх, це мої друзі Квітка і Яскрава. Ми, як уже сказала Хасі, мандрівники

-Горіх, Квітка, Яскрава, у вас усіх племінні імена, якщо не помиляюся, вірно?

-Звідки домашня кішка може знати про племінні? -хмикнув Яскравий

Квітка покарала Яркого, вдаривши його по голові своїм хвостом. Кіт притих

-М, бачу серед вас є головний -маючи виду Квітки -Якщо я домашня, це не означає, що я нічого не знаю! Коли я була маленькою, моя бабуся мені розповідала, що її мати була з племінних.

-З племінних? -Зацікавлено запитала чорна принцеса -Назву пам'ятаєте?

Літня важко зітхнула - Назва не так щоб добре пам'ятаю. Знаю, що назву плем'я отримало від першого ватажка. Можливо зараз цього племені немає

-Якщо вам невідомо, то всі племена носять імена своїх перших ватажків

Квітка зашипіла на Яскравого -Не хамі старшим, або тебе цього не вчили! Вибачте його

-Та за що мені на нього ображатися? -Хмикнула кішка -Я в курсі того, що назви племен беруться від першого ватажка, творця племені. Як воно називалося? Хоч би приблизно згадати -кішка старанно намагалася згадати назву. Лише через кілька хвилин кішка щось згадала - Здається я згадала ім'я кота

-Творця племені? -обережно запитав Горіх-Яке? Будь ласка, не мучите!

-Стривай молодий! -Шикнула коли-Не збивай мене. Бо я можу знову його забути. Я звичайно можу помилятися. Його звали Вільний Вітер, або Вітер Вільності, не впевнена

Усі притихли. Принці переглянулися, лише Принцеса зберігала спокій

-Вільний Вітер, або Вітер Вільності-видихнула чорна-Якщо це правда то.

1 ... 206 207 208 ... 240
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «"Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «"Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)» жанру - 💛 Фанфік:


Коментарі та відгуки (0) до книги ""Вільні Вітру" Життя котячого племені , Катерина Скрипець (Ketty Lynx)"