Читати книгу - "Зустріч яка змінила моє життя, Ліліанаа"

 - Камелія, Давид, тікайте! - крикнув нам тато і пролунав постріл. я глянула на Давида, він дивився в бік де мій тато

 - тато.. - я повернулася і побачила як він лежить на підлозі, чоловіки які його тримали зникли. Бойко переступив тіло тата і вийшов..

я кинулася до нього, я дивилася як рана на животі кровить. знайшла телефон тата і дала Давиду

 - викликай швидку, негайно! - він почав набирати і вже говорив місце знаходження. я сиділа біля тата, його груди підіймалися й опускалися, він ще живий.

 - таточку, будь ласка тримайся, швидка вже їде.. - я сиділа плакала над ним, говорила до нього.

 - квітко - тихо сказав тато

 - я тут тату, швидка зараз буде. потерпи трохи - я тримала його за руку

 - щоб зі мною не сталося, пам'ятай, що я вас з мамою дуже сильно люблю, дуже. нагадуй це собі і своїй мамі..

 - ти не помреш, ти сильний. ти витримаєш. - він закрив очі, його груди слабо слабо давали знак, що він потребує повітря. 

і ось забігли лікарі, забрали його і винесли з підвалу. я зробила крок за ними, але мене зупинив Давид

 - маленька.. 

 - відпусти мене, Давиде - промовила я не повертаючись до нього

 - пробач мені будь ласка. - він обійшов мене і став так, щоб я дивилася на нього

 - не пробачу, не зможу. мій тато однією ногою вже на тому світі. ти винен у цьому, я ж просила тебе не займатися цим. але ж ні, ти не стримав свою обіцянку.

 - я люблю тебе, дай мені шанс - я забрала татовий телефон і обійшла Давида, побігла за лікарями 

 - В ЛІКАРНІ  - 

тата забрали в операційну, по його стану мені нічого не сказали. я випила воду, яку дала мені медсестра і сіла на стілець набрала маму

 - ...

 - мамо, це я.

 - ...

 - тато в операційній, приїжджай до мене будь ласка.. - мама сказала, що скоро буде і вимкнулася, я сиділа її чекала. 

біля мене сів хтось, я глянула це був Давид

 - Давиде йди, будь ласка йди. я не хочу тебе бачити

 - а я не хочу тебе втрачати - він поклав руку на мою

 - я був в поліції і все розповів, зараз Бойка і його людей шукають. - я глянула на нього і кивнула..

 - Камелія - я почула голос мами яка заплакана бігла коридором до мене, я підійшла до неї і вона мене обняла

 - Камі, що з Денисом? чому він в операційній? - я глянула на Давида

 - вибачте.. - він пройшов повз нас

 - мамо, в тата стріляли..він нас з Давидом хотів врятувати, він кулю прийняв на себе.. я боюся, що він.. - я заплакала і обняла маму

 - твій тато сильний, він впорається з усім. не думай про погане.. - я знала і відчувала як їй боляче і погано, нам потрібна підтримка один одного..

ми сіли на стільчики, я поклала голову на її плече і чекала коли вийде лікар

 - Камі, а чому Давид не з тобою зараз? - я піднялася і глянула на нього

 - бо тато зараз бореться за життя через нього, він обманув мене і далі займався гонками, за останні декілька разів програв велику суму грошей і не віддавав, бо не мав грошей. а тато захистив нас собою.. - я витерла лице від нових сліз

 - доню, ми всі робимо помилки. - я промовчала і просто дивилася у білу стіну

через годину з операційної нарешті вийшов лікар, ми поспіхом піднялися і підійшли до нього

 - що з моїм чоловіком? - перша запитала мама, він глянув на мене і відвів погляд, мовчав..

невже тато помер? я не зможу пережити це, ні.. він сильний і повинен жити. як же ми без нього..