Читати книгу - "Довге прощення, Валентина Плиска"

Після вечері деякі гості поїхали додому, господар вибачився й пішов на верх, у вітальні залишилась тільки банда і діти. Вони вирішили перевірити телескоп і вся компанія юрбою висипала на двір. Дорослі налаштовували пристрій, а діти весело бігали навколо й займали чергу, а потім жваво обговорювали побачене. Причому Джек заразився настроєм малечі і також охоче роздивлявся зорі.

Втомилась? – запитав Колін, підходячи до Тес, яка спостерігала метушню на дворі стоячи на ґанку. Ні, - похитала вона головою, не в змозі пояснити свій настрій колишньому. Тоді чому стоїш тут сама? – обережно запитав її шатен, взагалі, в нього було багато запитань, але він не знав, як їх озвучити. Навіщо ти це робиш? – запитала жінка не обертаючись до нього. Роблю що? Нагадуєш мені? Тому що пам’ятаю сам? Не треба, - хитає вона головою, розвертається й заходить в дім. Тесса, давай поговоримо? – йде за нею МакКалістер.

Але він рухається дуже швидко й тому практично врізається в неї та хапає за плечі, щоб втримати від падіння. Від дотику по їх тілах одночасно проходить розряд струму. Тес обертається обличчям до колишнього, а той не контролюючи себе, нахиляється й палко цілує її. Вона гаряче відповідає йому. Їх руки починають подорож по розгарячених тілах. Як раптом жінка різко відштовхує Коліна від себе.

Ні! Не треба! – тихо говорить вона. Чому? – намагається перевести дихання чоловік. В мене є Рон, - відповідає Тесса, шокована тим, що щойно сталось, - І я люблю його! – та йде, а він розгублено дивиться їй в слід.