Читати книгу - "Програне парі, Аріна Спел"

Стою , значить я, на березі озера. Закеханий і переляканий. А це чудо намагається вилізти назад, на місячний шлях. Лається , пхекає, як справжня леді. З горем по полам вишкребался, обтрусилася. Все ще не помічає мене. Це ж яку вдачу треба мати. За крок від неї провалля і глибина. Я б врятував її в разі чого, але вона ж цього не знає, вона ж пішла сама. 
Думаєте знітилася, коли побачила мене? Аякже ж. Знов почала сперечатися. І не біда, що мокра, мереживна білизна нічого не приховує. І не біда, що збіса сексуальна зараз. 
«Чого я злий, що я хочу?» - питає мене. Даремно, ой як даремно. Бо я вже не стримаюсь , це не в моїх силах. 
Притис її до себе. Тепер відчуваєш що мені потрібно? 
Вона дивилася на мене повними здивування, синіми очиськами. 
-Відьма. Справжня відьма.- прошепотів. Я був впевнений у цьому на сто відсотків. Інакше як це все пояснити? Що кінцево втратив глузд, що абсолютно не контролюю ситуацію. 
Поцілунок був неминучий. Непереборна природна сила. Форс-мажор. Яка ж вона смачна. Яка жадана. 
Її тихий стогін, відповідь мені. Я пропав. Остаточно. 
Далі сталося те, що перевернуло моє життя на до і після. Мій звір відчув її . Кволу й знесилену пантеру, яка намагалася обернутися, але не мала сили. І він ніби сказився. В паніці почав вливати в неї силу, гарчав і метався в середині. «Вона наша пара«- транслював мені так гучно, наче я глухий і не розумію нічого. 
Бріана втратила свідомість. 
Швидкими кроками направився в кімнату. Це все лякало мене неабияк. 
Треба було покласти її на ліжко, щоб лікарю було зручніше. Але вона вчепилася в мене й не дала відсторонитися.

Вмостився на крісло, притис її до себе. Відчуття було таке, ніби це єдине, що має значення. 
Старий  лікар не забарився. Тихо постукав і увійшов.

-Ваша величність, кликали?

-Так. З нею щось коїться . Я не збагну що.

Я переказав події. Те, що відчув сам і мій звір.

Лікар схилився до Бріани і почав ставити запитання. Вона не розуміла, не чула. Ніби була не тут.
-Не лякай мене.- почав благати.-прийди до тями, дівчинко. Можеш мучити мене скільки завгодно.

І вона відповіла. Чітко і усвідомлено. 
Полегшення накрило мене. Вона чує. Вона зі мною.

-Цікаво.- старий зосереджено розмірковував.- Тоді я ставитиму питання, а ви переказуйте. Це багато що пояснює. 
Зʼясувалося, що її звір спить давно. Оборот був лише раз. На поцілунки інших пантера не реагувала. Про кількість поцілунків, це вже я від себе запитав. Виявляється, складно порахувати. Ррррр. Уява підкидала картинки, як якийсь смертник цілує її . Раніше не знайоме почуття, а зараз вже доволі звичне - ревність, знов розтеклося венами, засіло в грудях.

-Цього досить.- зупинив мене лікар.- Все більш ніж зрозуміло. Її звір спав занадто багато. Він знесилений.Поцілунок дав поштовх, але поспішати не варто. Потрібно буде підійти з розумом. Я б радив робити все поступово. Спробуйте кожного дня, краще ввечері, цілувати її. Ви ж зможете?

-О, так. Зможу .- ще б я не зміг .

-І спостерігайте за її реакцією. Думаю, вам так як і сьогодні треба буде підживляти її опісля. З цим теж треба бути обережним. Не довго, принаймні спочатку. Це як дати наїстися людині, яка голодувала тривалий час, лише нашкодить. Поступово й терпляче дозуйте енергію. 

-А більш серйозні стосунки?

-Поки вона не зможе обернутися, про це не може бути й мови. Реакцію передбачити неможливо. Емоційного стресу теж варто уникати. Якщо буде потреба, чи щось піде не так, звертайтеся. 

Я хотів залишитися осторонь, але помітив, що Бріана в паніці шукає мене. Ліг біля неї . Те, як вона щиро тулилася до мене, як завмерла і заспокоїлася вибивало мене з колії . Я був щасливий. Як ніколи в житті. І це неабияк лякало.

Звісно, ми знову сперечалися.Звісно, вона не зважала на мою реакцію і те як я сприйму її слова, не намагалась сподобатись чи причарувати. Та й нащо це їй . Я вже й так хворий нею.

Коли вона заснула, роздягнув. Білизна все ще була вогка. Те, що відчув, коли знімав з неї мереживо, сколихнуло мене. Ні, не збудження, до нього я вже звик. Ніжність. Любов. Не втримався, схилився, втягнув її запах. Півонії. Мої улюблені квіти від недавна.

В ночі так і не зімкнув око. Милувався нею . А ще хвилювалася, чи все буде гаразд. 
Ранкова наша перепалка, те як вона мило ніяковіла і хвилювалася ,  розчулило мене. 
Виявляється я можу не тільки дратуватися в її присутності. 
Так, декілька годин на сон, а потім справи. Треба дещо владнати.