Читати книгу - "Гра почалась 1. Племʼя, Євгеній Шульженко"

Відчуття перемоги не покидало плем’я вже декілька днів. Після відкриття гіпермаркету, думати про проблему з магазинами перестали. Весь балкон був забитий овочами та фруктами. Холодильники двох квартир були завалені ковбасами, сосисками та всякими солодощами. Так як не було світла, то ці велетні використовувались як шафи. Щодо столу на додатковій кухні, то він теж був заставлений крупами та іншими продуктами.

            Сьогодні ж Аліна запропонувала влаштувати вечерю на вулиці з вогнищем. Страшні історії, веселощі, деякі дівчата навіть обіцяли влаштувати хореографічний виступ для глядачів.

            Весь день пройшов в маленьких справах, прибираннях, але в цілому, в лежані на диванах та на вулиці, на сонечку. Так і настав вечір, всі заметушились, почали готуватись до гуляння племені Зодчих. Це був фактично перший день відпочинку за вісімнадцять днів нового світу. Гра надала вихідний.

            Кухня Мілани потроху пустіла. Хлопці та дівчата зносили продукти на вулицю, до кострища. Виставили стіл для кемпінгу, на нього склали хліб, сосиски, овочі та зелень. Не забули про соуси та приправи. Пораховані пластикові тарілки та виделки, стаканчики для напоїв. Трохи далі від столу виставили солодку воду та соки.

            Ілля, Роня та Устим витягнули дрова. Деякі склали одні на одні в ямі для вогнища, деякі відклали недалеко, для того щоб підкидувати, як ті перегорять. Розпалювач та сірники підготували також.

            За метр від вогнища розклали ковдри та накидали подушок. Всі діти зможуть сидіти на застеленій землі та відпочивати, дивитись на вогнище. З іншої сторони, там де стояла машина – влаштували невеличку сцену, на ній розвісили плакати та намальований напис «Плем’я Зодчих. Концерт».

            Як тільки сонце повністю зайшло за горизонт, Роня дістав розпалювач та добре полив дрова в ямі. Ілля все бігав навколо та світив ліхтариком, показуючи куди треба долити. Це трохи дратувало Роню, але він мужньо мовчав та виконував всі вказівки. Після того, як трохи почекали, щоб дрова ввібрали рідину, Устин підпалив сірник та кинув у яму. За секунду, спалахнуло полум’я і освітило паркан, стіл, будинок і сцену. Ті хто були на вулиці, обернулись на вогонь та дружно закричали «Ура!». Так почалась перша вечірка.

            Поки вогонь розгорався, дівчата почали готувати сосиски для грилю. Заздалегідь підготовлені тонкі палички були зачищені та загострені. Одягати сосиски на палки було легко, тому все було зроблено доволі швидко.

            Діти почали збиратись на вечерю. Справи зроблені, тренування пройдені. Залишається добре провести час та смачно повечеряти. Лише дозорні стояли на своїх постах та слідкували за тим, що відбувається за парканом. Оскільки було домовлено різні типи сигналу, один з них був індивідуальний – тільки для командирів. Таким сигналом скористався Максим, що був в дозорі на балконі квартири Мілани. Саме цей балкон виходив на вогнище, тому зверху можна було спостерігати за вогняною красою.

            Довго чекати не треба було, за пару хвилин на балкон вийшла Мілана та Аніта. Остання була в дуже піднятому настрої, тому вона не просто зайшла, а фактично залетіла, співаючи собі під носа якусь мелодію з улюбленого серіалу.

- Мілана, Аніта, - звернувся до них Максим, - я хотів Вам повідомити, що вогонь дуже гарний, але є невелика проблема, - він відійшов від вікна та показав пальцем на вулицю, за паркан, - вогонь дуже високий та засвітлює все навколо. По суті, за парканом нічого не видно.

Мілана підійшла до вікна та виглянула в нього. Дійсно, від яскравого світла, нічого за парканом не було видно. По суті, можна там ходити чи стояти, і дозорний не зможе побачити небезпеку. Аніта також виглянула через плече Мілани та присвиснула. Та потім повернулась на своє місце, розвернулась та вискочила, повідомивши, що збігає за Аліною.

Невдовзі з’явилась Ватажок, зайшла на балкон та зазирнула у вікно. Мілана була похмура, але щось тихо проговорювала з Максимом. Той слухав та махав головою

- Я була на даху з іншими дозорними та звернула увагу на те, як засвітилось вогнище, - почала Аліна, - ще там було видно що ми самі собі закриваємо огляд території.

- Я думаю, що нам треба або використовувати другу яму для вогнища, або зробити якийсь дах над цією ямою, - відповіла Мілана, - З другою ямою буде складно влаштовувати такі збори, там місця менше. Але і як зробити дах, теж не знаю.

- Аліна, а зверху взагалі нічого не видно?, - запитала Аніта, - Мені здавалось, що на даху значно краще можна все розгледіти

Аліна позіхнула та махнула рукою.

- Я не думаю, що нам треба дуже перейматись цим питанням. Просто зараз зробимо вечерю та будемо тримати вогонь значно меншого розміру. Тоді буде видно все як з балкону так і з даху.

Відповідь повністю задовільнила Аніту, але не Мілану. Та була все такою ж похмурою. Дівчата почали виходити та Максиму було сказано все одно дивитись в темряву, виглядати будь які рухи. Також, всім дозорним обіцяли принести їх порцію на пост, щоб ті змогли повечеряти не відриваючись від справ.

Після того, як вечеря була приготована, всі та кожен отримав свою порцію. Майже на пів години припинились всі розмови. Ще трохи і навколо була б абсолютна тиша, але жування та стукання виделок по тарілкам точно не дали би цьому відбутись. Вогонь приборкали, підкидували тільки тоді коли залишались лише вуглі. Дозорні більше не викликали командирів, тому можна вважати, що все видно та все під контролем.