Читати книгу - "Отже, Гроші. Книга 1. Кроки 1-10, Mr AnNiBa"

   Морозний ранок огорнув місто білим покривалом. Вітер грав зі сніжинками, котрі ледь торкалися землі, перш ніж зникнути під ногами перехожих. Ден стояв біля вікна і спостерігав, як маленькі фігурки людей поспішали вулицями, залишаючи сліди на снігу. За вікном було тихо й спокійно, а вдома — затишно й тепло.

   Він думав про те, що його чекає після канікул.
Січень видався сніжним і холодним, але Ден з татом вирішили не сидіти вдома. Після кількох днів зимових канікул Ден уже трохи нудьгував і радо погодився на поїздку до торгового центру. Їхній старенький помаранчевий седан, скриплячи на морозі, вирушив в дорогу.

— Чому саме сьогодні? — запитав Ден, щільніше закутуючись у свій шарф.
— Інколи після свят потрібно трохи змінити обстановку, — відповів тато. — Та й дещо купити.
   Вулиці муста все ще миготіли різдвяною ілюмінацією. На кожній площі стояла невеличка різдвяна ялинка. Кожна була прикрашена по-різному, ніби конкурували між собою.

   Біля торгового центру було багато людей. Відразу перед входом їх зустрічала величезна різдвяна ялинка, яка все ще прикрашала головний вхід, попри те, що свята вже закінчилися. З колонок лунала весела музика, а яскраві вивіски мерехтіли і манили відвідувачів до магазинів. Повітря наповнювалося ароматом ковбасок, що жарилися у палатці поруч.

   Безпосередньо торговий центр був справжнім оазисом тепла серед холодного міста. Величезні вітрини манили сяючими вогниками, святкові декорації все ще залишалися на своїх місцях. І хоча було післясвяткове затишшя, покупців у центрі не бракувало. Але складалося враження, що мета їх перебування тут – просто відпочинок після свят.

   Коли вони увійшли всередину, Ден одразу опинився в іншому світі. Рекламні банери, екрани та величезні постери миготіли всюди. Яскраві зображення іграшок, нових гаджетів та наймоднішого одягу рясніли перед очима. Спочатку, навіть, стало ніяково від цього нескінченого миготіння, голосної музики та закликів різних голосів, що лунали, як здавалося Дену, з усіх сторін.

   Перший величезний екран привернув увагу хлопця, коли вони прямували до супермаркету. На ньому веселий хлопчик у яскравій куртці ганяв на новому велосипеді, і великими літерами було написано: "Твоя мрія здійсниться вже сьогодні! Купуй зараз зі знижкою!"
— Тату, подивись! — вигукнув Ден. — Це той велосипед, який я бачив у рекламі на YouTube!

   Тато усміхнувся, але нічого не сказав, йдучи далі.
   Щойно вони увійшли до супермаркету, Ден почав помічати, як різні товари "викрикували" з полиць. Барвисті упаковки, банери, прапорці з назвами торгівельних марок, яскраві надписи: "Спеціальна пропозиція!", "Лише сьогодні!" або "Твій улюблений смак!".

   Ден зупинявся біля кожної полиці й запитував:
— А можна нам взяти це? А ось це? Подивись, яка класна іграшка!
   Врешті-решт вони підійшли до черги на касу. Попереду стояла мама з дитиною, яка теж дуже хотіла щось купити. Хлопчик тримав величезну упаковку цукерок і наполегливо тягнув маму за рукав.

— Але ж ми домовлялися тільки за хліб, — втомлено сказала мама.
— Але ж це мій улюблений смак! — голосно відповідав хлопчик. — Подивись, тут написано "спеціальна ціна"! Ми повинні взяти це!
   Хлопчик почав голосно плакати, вимагаючи від мами придбати цукерки, які він дуже сильно бажає.

   Ден, спостерігаючи за цією сценою, згадав, як сам недавно просив тата купити нову гру, яку бачив у рекламі. І знову його погляд ковзнув на величезні плакати й екрани навколо. Все здавалося настільки бажаним і таким потрібним — варто було лише побачити яскраву рекламу.

   Коли вони вийшли з супермаркету, Ден раптом зупинився біля ще одного великого екрану, на якому промайнула реклама нового планшета.
— Тату, ти бачив? Це ж той планшет, про який я тобі говорив. Він такий класний! Ти тільки подивись, які яскраві кольори! Може, візьмемо?
   Тато поглянув на рекламу, а потім на Дена.