Читати книгу - "Диригент, Долорес Редондо"

— Саласар, чи відомі вам метеорологічні прогнози останніх днів?

Амая подумала, що було б дивно, якби вона нічого не знала.

Впродовж останніх годин усі державні ЗМІ повідомляли те саме.

— Так, я бачила новини.

— 23 серпня над Багамськими островами сформувався потужний циклон, 24 серпня він отримав статус тропічної бурі, яку назвали Катріною, а вчора вона дісталася півдня Флориди, перетворившись на ураган першої категорії, що розцінюється як помірний. Станом на сьогодні наслідки його проходження є такими: шестеро загиблих, багато поранених, величезна територія відірвана від зв’язку, пошкоджені дороги, виведені з ладу телефонні лінії... Нам передали інформацію, що кілька родин пропали безвісти і за останню добу не надійшло жодної звістки про них. Деякі відповідають віктимологічному профілю.

Амая вдихнула повітря, але стримала зітхання, так само як і свої надії взяти участь у розслідуванні.

Дюпре поводився обережно.

— Може, це нічого не означає. Ймовірно, що їх евакуювали після перших попереджень або вони переїхали до родичів чи друзів.

— Але. — мовила вона, не в силі стриматися.

— Але може статися, що втрутився наш убивця.

— Вам треба їхати туди, — насмілилася порадити Амая.

— Так, я згоден, і саме тому відрядив до Флориди агентів Такер та Емерсона. Ми ознайомлені з протоколами дій, передбаченими владою для таких ситуацій, і не можемо допустити, щоб вони в чомусь схибили. Сподіваємось, що за кілька годин агенти почнуть надсилати перші повідомлення.

Амая опустила очі додолу й кивнула. Усе вирішено, вона поза грою. Тоді навіщо Дюпре покликав її? Лише для того, щоб дати їй зрозуміти, що вона їм не потрібна?

— Діставшись Флориди, ураган значно ослаб на суші, але впродовж останніх годин Катріна відступила до Мексиканської затоки; тамтешні високі температури підживили її і знову перетворили на ураган, що стрімко набирає силу. Національний ураганний центр сповіщає, що наразі її можна віднести до третьої категорії. Згідно з першим прогнозом, Катріна мала рухатися на північ і промчати між Флоридою та Джорджією. Проте вона звернула на захід, у напрямку Луїзіани.

Амая відчула, як по спині поповзли мурашки. Вона це знала; у новинах весь день показували просування урагану — його гігантське око, що крутилося над морем. Її м’язи напружилися під одягом, що спричинило мимовільні скорочення. Здавалося, праве плече, що смикалося і тріпотіло, жило власним життям.

— Міська рада Нового Орлеана щойно повідомила, що Рей Неджин публічно оголосив про свій намір видати указ про обов’язкову евакуацію громадян. — Ці слова були такими важливими й значущими, що немовби зависли в повітрі, коли Дюпре замовк.

— Він поїде туди, — впевнено мовила вона. Тремтіння у плечі припинилося.

— Я теж так вважаю. Єдина відмінність полягає в тому, що цього разу ми чекатимемо на нього.

— Ви чекатимете?

— Ми. Якщо ви захочете скласти нам компанію.

Амая усміхнулася.

— Так, звісно, я хочу.

Дюпре простяг дівчині руку й привітав її.

— Агент Джонсон супроводить вас. Ви повинні виконати умови протоколу безпеки, щоб вам дозволили поїхати з нами. Потім вам видадуть тимчасове посвідчення і зброю. Часу обмаль. За дві години ми вилітаємо до Нового Орлеана.

Усміхнений Джонсон стояв поряд із нею, поки вона складала присягу. Їй видали форму, бронежилет, тимчасове посвідчення і зброю. Амая повернулася до спальні і, стараючись рухатися тихо, відчинила шафу, де зберігала свої скромні пожитки. Усміхнувшись, вона замислилася над тим, що варто взяти з собою дівчині, яка їде до місця, де бушуватиме ураган. Трохи згодом поклала на ліжко торбу і почала збирати речі. Спакувавши все необхідне, глянула на годинник і побачила, що до виїзду залишилося менше тридцяти хвилин. Герта мирно спала. Якщо вона щось почула, то ніяк не виявляла цього. Амая з ніжністю дивилася на подругу, розмірковуючи, чи варто будити її. Приймати рішення не довелося.

— Ну ж бо, розповідай. Інакше вибухнеш, — мовила німкеня, не розплющуючи очей.

— Я вирушаю до Нового Орлеана з ними.

— Як ти почуваєшся?

— Дуже добре, — відказала Амая. Мабуть, надто квапливо.

— Авжеж. — Подруга закотила очі під лоба. — А зараз, Амає, дівчинко з долини, розкажи Герті правду.

Амая прикусила нижню губу й на якусь мить заплющила очі.

— Я налякана, Герто. Мені цілком вистачає зухвалості горянки, аби триматися впевнено, але нині все відбувається насправді, це вже не теоретичне заняття. Якщо я схиблю, можуть померти реальні люди. Така ймовірність не виходить у мене з голови. Мені подобається обговорювати різні теорії в кабінеті, якщо йдеться про інтелектуальну вправу, проте вчора, коли я побачила кульове поранення на голові того хлопчика... Агенти вважають, що я помиляюсь. А раптом вони мають рацію?

Герта взяла її за дві руки й накрила їх своїми долонями.

— Послухай мене, Амає. Хоча ми познайомилися нещодавно, я знаю про тебе те, що вони навіть уявити не можуть. Я знаю, що робить тебе сильною, а що — вразливою; знаю, над якими запитаннями про себе ти замислюєшся, і щиро сподіваюсь, що одного дня ти знайдеш відповіді на них. Ти — хороша людина, Амає Саласар. Одна з найсильніших і найсміливіших, яких я зустрічала. Та насамперед ти — видатна поліціянтка. Коли я прочитала твоє досьє перед поїздкою, я була вражена. Ти наділена інстинктом природженого детектива, і цей Дюпре, який аж ніяк не є дурнем, усе зрозумів.

— Так, а якщо. — заперечила Амая.

— Ніяких «якщо». Чесно виконуй свою роботу. Нічого не бійся і дотримуйся своїх переконань. Саме цього очікує від тебе Дюпре. Хіба він не сказав тобі вчора, коли ви були в тому будинку без даху? Саме це йому потрібно. Не забувай: якими би поважними агентами ФБР вони не були, ти не одна з їхніх кадеток. Ти стала наймолодшою інспекторкою з твого випуску; ти спіймала колекціонера-маніяка. Чорт забирай! І ти зробила це самотужки, обійшовшись без усієї тієї мудрості старших. Тож вище голову і вперед, Амає, дівчинко з долини.

***

Черговий стук у двері змусив їх замовкнути. Амая глянула на годинник. Залишалося двадцять хвилин. Відчинивши двері, вона побачила жінку в формі.

— Інспекторко Саласар, вам телефонують з Іспанії.

Її тіло пронизав дрож. Дзвонити могла лише одна людина, і якщо вона зателефонувала, це означало, що сталося якесь лихо.

Користуватися приватними мобільними телефонами в приміщеннях було заборонено. Вона на мить озирнулася і глянула на свій вимкнений телефон, що лежав на верхній полиці у