Читати книгу - "Підкорити айсберг, Яніна Стець"

Як не дивно, але ця кумедна ситуація розрядила напружену атмосферу. Ліка, побачивши веселий блиск в очах завжди серйозного Матвія, почала сміятися, чим привернула увагу відвідувачів за сусіднім столиком. “Бачу, ти не боїшся експериментувати,” — з веселими нотками в голосі зауважив чоловік. “Давай, може, я спробую щось для тебе вибрати,” — вже більш серйозно запропонував він.

“Давайте, бо для мене ця висока кухня гірше вищої математики!” — вигукнула Ліка, сміючись.

“Давай,” — виправив її Матвій.

“Вибач, не можу ніяк звикнути,” — виправдовувалася дівчина. Звертатися до Загорського на ти було незвично і навіть трохи незручно.

“То що, давай обговоримо план дій,” — перейшов до справи Матвій. “Нічого особливого від тебе не вимагається. Для всіх в офісі ми притримуємося робочого етикету, тому зображати велику пристрасть не доведеться. Думаю, достатньо, якщо ми будемо поводитися одне з одним менш формально, час від часу разом обідати і приїжджати на роботу. З сьогоднішнього дня я підвозитиму тебе додому — це логічно.” Він, оцінюючи, подивився на дівчину й додав до свого монологу: “Треба тобі трохи змінити імідж.”

Його слова викликали в Ліки хвилю обурення. “Та хто він такий, щоб критикувати мій зовнішній вигляд? Не подобається — хай на роль фальшивої дівчини знайде когось іншого, Альбіну, наприклад. Може, хоч не кидатиметься блискавками направо й наліво. Можна подумати, я в захваті від цієї вистави і напрошувалася на роль головної героїні. Я взагалі-то послугу йому роблю, міг би обережніше на поворотах...”

Видно, емоції відображалися на обличчі Ліки, бо Матвій поспішив чи то виправдатися, чи просто пояснити. “Буде дивно, якщо моя дівчина буде одягатися в дешеві речі.” Побачивши, як Ліка задерла підборіддя, Матвій додав: “Не ображайся, я просто не хочу, щоб мене вважали жадібним. Фінансову сторону я, звичайно, беру на себе, із стилістом теж домовлюся...”

“Мені не потрібен ніякий стиліст із завданням підібрати собі одяг, я здатна впоратися сама,” — гордо заявила Ліка. “Фінансувати зміну іміджу теж не має необхідності, я спроможна купити кілька не дешевих речей.” Вона зробила акцент на слові “дешевих”.

“Не розумію, чому ти так гостро реагуєш. Це ділова угода, яку запропонував я, і тому цілком логічно, що я буду її оплачувати.” Матвій вважав свої аргументи раціональними.

“Я сама виберу собі речі, сама за них розрахуюся, і сама буду вирішувати, як мені виглядати. Я не манекен, щоб мене одягали інші,” — безапеляційно відповіла дівчина.

“Добре, як скажеш. Якщо передумаєш, дай знати,” — Матвій вирішив не загострювати конфлікт; він знайде спосіб компенсувати їй витрати.

Він не очікував такої реакції з боку Ліки. Матвій намагався бути прагматичним, як завжди, і не думав, що це викличе стільки суперечок. Ліка не переставала його дивувати: виявляється, вона з характером і вміє твердо відстоювати свою позицію. Це викликало повагу.

“Розкажи щось про себе,” — Ліка перевела розмову в інше русло. “Якось дивно, що перебуваючи в стосунках, ми нічого не знаємо один про одного,” — пояснила свою цікавість дівчина.

Матвій замислився, він явно не очікував такого повороту. “Добре, давай, почну я, поки ти думаєш, як би не виказати інформацію під знаком ‘цілком таємно’. Якщо що, я можу підписати документ про нерозголошення,” — підколола його дівчина.

“Мені 23, навчалася на маркетолога, винаймаю квартиру на проспекті Миру, переїхала з Білої Церкви. Батьки за кордоном працюють, жила з бабусею. Бабусю звати Марія, мама — Алла, тато — Іван. Маю двох кращих подруг: Саша і Оля, з однокласниками моїми ти знайомий. Уподобання: улюблений колір — блакитний, напій — капучино, фільми в жанрі детективи, книги також. Хобі: обожнюю кататися на лижах, хоч останнім часом така нагода трапляється не часто. Ще люблю малювати і займатися йогой, а ще — влаштовувати вечірки для друзів. Здається, нічого не забула. Тепер твоя черга!”

“Народився, виріс, навчався, працюю, живу в столиці. Дрібниць типу улюблений фільм ніхто не знає, тому якщо хтось раптом запитає, вигадаєш щось  на свій розсуд.”

“Я ж казала, що можу підписати угоду про нерозголошення,” — Ліка знущалася з небажання Матвія розповідати про себе.

Вони ще трохи посиділи в ресторані, узгодили деякі деталі так званої співпраці між ними і роз’їхалися по домівках. Матвій пропонував відвести її додому, але вона відмовилася; тоді він викликав для неї таксі.

Їдучи додому, Ліка ловила себе на думці, що їй сподобався сьогоднішній вечір. Вона розслабилася в неформальній обстановці, і причиною цього був не тільки розкішний ресторан, а й сам процес спілкування. Вона нарешті почувалася собою в присутності Загорського, не слідкуючи за кожним словом, рухом і жестом. Дозволила собі навіть протистояти айсбергу, якого ще зовсім недавно побоювалася.

Їдучи вулицями нічного міста, Матвій також не міг викинути з голови сьогоднішній вечір. Ліка розкрилася для нього зовсім з іншого боку: виявляється, в неї ще той характер — вміє відстоювати свою позицію.