Читати книгу - "У пошуках втраченої магії, Аля Алістер"

— Добрий день, люба Марго! Радий знову тебе бачити. Ви з подругою так несподівано зникли минулого разу. Я був украй засмучений. І тут такий подарунок долі, ти в кав'ярні сидиш одна, нудьгуєш, наче на мене чекаєш, — сказав він, мило посміхаючись, і сів до неї за столик.

— І тобі добрий день! Якими долями тут? — Рита намагалася поводитися невимушено, ніби вона не знає, хто він і для чого вона йому потрібна.

— То що ж тоді сталося? Чому ви зникли? Я ж турбувався.

— Та Лані стало погано дуже, ось і поїхали додому. Я взагалі, чесно кажучи, погано пам'ятаю той вечір, мабуть, перебрала трохи.

— То може, ми продовжимо наше знайомство? Дай мені свій телефон. Ми можемо зідзвонитися і повечеряти в ресторані, познайомитися ближче, — він говорив м'яко, чарівно посміхаючись, його голос огортав. Рита почала знову підпадати під його чарівність, як і того разу. Це було схоже на гіпноз. Частина мозку Рити розуміла, що щось не так і треба відвести погляд, але час було втрачено.

— Які люди! Яким вітром? Рада тебе знову бачити! — Лана, побачивши ще здалеку Максима, зрозуміла, що треба рятувати подругу. А найкращий захист, як відомо, напад.

— Та ось, проїжджав повз і побачив чарівну Марго, — Максиму довелося відірвати погляд від Рити і спрямувати його на Лану. У голосі відчувалася досада від того, що дівчина з'явилася тут. Вже дуже несподівано вона намалювалася.

— Як шкода, що не вийде поспілкуватися. У нас призначена зустріч, і ми вже спізнюємося через мене. Рада була тебе бачити, — і з цими словами Лана підхопила під руку Риту, яка вже встигла отямитися. Дівчата, мило посміхаючись, попрощалися і попрямували до виходу з літнього майданчика. Але Максим був налаштований рішуче і пішов за ними.

— Марго, обміняймося телефонами й зустрінемося іншим разом, — на його обличчі вже читалося здивування, як це його, такого класного «мачо» можна так нахабно відшивати.

 Лана прошипіла:

— Згадуй, чого тебе вчила Рада! Швидко! Саме час, — і міцно взяла за руку подругу.

Рита, бачачи, що Максим не збирається так просто відстати від неї, гарячково згадувала, як Рада описувала методику застосування нової здібності. Вона лаяла себе, що так і не потренувалася, як це робити. А тут була вже екстремальна ситуація. Вона спробувала зосередитися й уявити собі, що й Максим, і все навколо рухається дуууже повільно, і прискорила крок. Лана буквально вчепилася в подругу й не відставала. Дівчата прийшли до тями й зупинилися, коли вже були в іншому районі міста. Максима не було видно ніде. Лана розгублено озирнулася.

— Ритулю, а ми де? Що це за район? Ми хоч у своєму місті-то?

— Поняття не маю. Але, здається, вдалося відірватися, а це головне.

Дівчата зайшли до найближчої кав'ярні й замовили по холодному шейку. Тим часом Лана ввімкнула телефон і подивилася свою геолокацію.

— Очманіти! Це неймовірно! Ми в іншому кінці міста! Вийшло! А мені здалося, що ми йшли хвилин десять, не більше.

— Та годі тобі! — Рита взяла телефон у подруги і втупилася на мапу. — Я навіть уявити не могла, що таке можливо... Ми тепер супер-пупер Леді. Є Супермен, а ми Суперледі, — і весело розсміявшись, заявила: — А мені сподобалося, якщо чесно.

 Лана винувато подивилася на Риту й усміхнулася:

— І мені сподобалося. Хоча було страшно й ризиковано. Цікаво, а в мене теж може так вийти чи це тому, що я до тебе, як до потяга, причепилася?

Додому вирішили добиратися пішки, паралельно перевіряючи, чи зачепила й Лана цю здатність. З'ясувалося, що ні. Браслет-то вона не одягала. Зате тепер вони знали, що якщо триматися за руки, їм вистачить і Ритиних здібностей, щоб швидко вшиватися в разі небезпеки. І ще, вони з полегшенням зрозуміли, що Максим не знає, де їх шукати, що це була просто випадковість. Парадокс у тому, що хоч би яке величезне місто не було, ймовірність зустрічі така сама, якби вони жили в селі.

До чергової повні залишалося менше ніж тиждень, але ні Рада, ні Ясмін не дзвонили. Рита дедалі більше починала нервувати. Адже питання, як далеко їй вирушати доведеться, залишалося відкритим. Вона не витримала й зателефонувала Раді. Домовилися зустрітися через два дні. У призначений час усі п'ятеро сиділи в кабінеті Ради. Рита розповіла про зустріч із Максимом і про те, як вони з Ланою хвацько від нього змилися. Крім того, Рита, за наполяганням Лани, розповіла про той вплив, який на неї чинила ця людина. І це при тому, що на неї гіпноз ніколи не діяв... до цього моменту. Ясмін цим дуже зацікавилася і докладно розпитала про нюанси впливу. Подумавши, вона запитала Риту:

— У тих життях, де ти побувала, чи не зустрічалася тобі схожа за енергетикою людина? Ти ж упізнала Лану. А Максима ні в кому не впізнала?

Рита замислилася. Вона перебрала всіх людей, з ким перетиналася. Але ні, нікого схожого вона не пам'ятала.

Ясмін пояснила:

— Судячи з того, як ти реагуєш на нього, ви не лише в цьому житті зустрічалися.

– Буду уважна в наступних подорожах. До речі, куди цього разу мене відправимо?

 Рада подивилася на Ясмін.

— Може подалі? Принагідно дізнаємося, наскільки велика була Сила.