Читати книгу - "Смак життя, Юльчик"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Весна розквітала не тільки за вікном «Горлиці», а й у серцях тих, хто крок за кроком знаходив своє місце під сонцем. Лія стояла біля барної стійки, дивлячись, як світло лампи грає на чашках, наповнених ароматною кавою з обіймами.
Максим сидів за сусіднім столиком, граючи на гітарі тихі акорди. Він підняв очі і побачив, як Лія посміхається — тепло і щиро.
— «Знаєш, Ліє, іноді здається, що життя — це просто пісня, яку ми разом вчимося співати.»
— «І кожен акорд важливий, навіть той, що звучить сумно, бо він робить мелодію справжньою.»
У двері несподівано увійшов Юрко з Соломією. Вони обидва сяяли радістю і новими ідеями.
— «Пам’ятаєте, як ми мріяли про кав’ярню, де кожен відчуває себе як вдома?» — запитала Соломія. — «Ця мрія стала реальністю. І тепер це наш спільний дім.»
Лія кивнула, і поглядом обійняла всіх, хто був поруч: друзів, рідних, нових знайомих. Тут, у маленькій кав’ярні, де все починалося зі звичайної чашки кави, народжувалися історії, сміх і надія.
— «Дякую вам усім, що ви були зі мною. За віру, за терпіння, за те, що навчали мене починати знову.»
Максим підійшов і взяв її руку.
— «Разом ми — не просто мелодія. Ми — ціла симфонія. І я хочу писати її з тобою.»
Їхні очі зустрілися, і в цьому мовчанні було все: початок, кінець і нескінченність одночасно.
«Нове життя — це не завжди легкий шлях. Але воно завжди варте того, щоб боротися за нього. Кожен день — це шанс створити свій власний світ.»
І поки за вікном світанок освітлював місто, «Горлиця» жила. Жила у серцях тих, хто не боявся мріяти, любити і починати знову.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смак життя, Юльчик», після закриття браузера.