Читати книгу - "П'ятеро поросят"

Мередіт Блейк не надав значення. цьому зауваженню.

Його увагу привернуло тільки одне слово. Тому він швидко запитав:

— Філіп?

— Так.

— Ви говорили з ним?

— Звичайно.

Мередіт Блейк мовив різко:

— Раніше треба було прийти до мене.

Злегка усміхаючись, Пуаро ввічливо вклонився.

— За законами старшинства, так і повинно бути, — сказав він. — Я знаю, що ви старший син, але, бачте, ваш брат живе поблизу Лондона, і мені простіше було зайти раніше до нього.

Мередіт Блейк нахмурився.

— Ви повинні були раніше прийти до мене.

Цього разу Пуаро промовчав. Він ждав. І Мередіт Блейк вів далі:

— У Філіпа запобігливі погляди.

— Як?

— По суті, Філіп є нагромадженням запобігливих думок. Він завжди був такий. — Блейк кинув короткий і сором'язливий погляд на Пуаро. — Він намагався вплинути на вас проти Керолайн?

— Чи має це значення після того, як минуло стільки часу?

Мередіт Блейк зітхнув.

— Так. Звичайно. Я забув, що це було так давно, що все скінчилося. Керолайн більше не можна завдати ніякого зла. І разом з тим я б не хотів, щоб у вас створилося неправильне враження.

— І ви вважаєте, що ваш брат міг би викликати в мене неправильне враження?

— Щиро кажучи, так. Бачте, завжди існував якийсь, так би мовити, антагонізм між ним і Керолайн.

— Чому?

Запитання дещо роздратувало Блейка.

— Чому? Звідки мені це знати? Ці речі треба сприймати такими, як вони є. Філіп завжди намагався її позлити при найменшій нагоді. Він був дуже розчарований, мені здається, коли Еміас одружився з нею. Одного часу він більше року не заходив до них, І все ж до деякої міри Еміас був його кращий друг. По-моєму, це і був справжній мотив: йому здавалося, що ні одна жінка не гідна Еміаса.

І в нього, мабуть, створилося враження, що під впливом Керолайн дружба їх похитнеться.

— І так воно насправді було?

— Ні, звичайно, ні. Еміас цінував Філіпа до кінця. Він тільки докоряв йому, що той занадто вміло робить гроші, що в нього росте живіт і, що він взагалі філістер. Але це Філіпа не зачіпало. Він посміхався і говорив: як добре, що у Еміаса є шановний друг, хоч би й такий,

— Як реагував ваш брат на його зв'язки з Ельзою Грієр?

— Правду кажучи, мені це надто важко визначити. На мою думку, він був засмучений тим, що Еміас виглядає смішним у всій цій історії з дівчиною. Він не раз говорив, що в один прекрасний день Еміас буде жаліти про це. І в той же час мені здається… Так, мені напевне здається, що він відчував якесь невдоволення від думки, що Еміас залишить Керолайн. Пуаро звів брови.

— Справді?

— О, тільки не зрозумійте мене помилково! Я хочу сказати, що, мабуть, це почуття в нього ховалося десь підсвідомо. Я не впевнений навіть, що він сам відчував його будь-коли. У нас із Філіпом мало спільного, але існують зв'язки між людьми однієї крові. Один брат знає багато про те, Що відбувається в душі іншого.

— А потім, після трагедії?

Мередіт Блейк кивнув. Спазма болю ковзнула його обличчям.

— Бідний Філ! Тяжкий удар. Він його буквально знищив. Він завжди був надто прив'язаний до Еміаса. В його почуття входив, я вважаю, і елемент захоплення. Знаєте, Це свого роду культ героя. Еміас Крейль і я одного віку. Філіп був на два роки молодший і завше з захопленням дивився на Еміаса. Для нього це був тяжкий удар. І він проявив… він проявив до Керолайн жорстокість.

— У нього, напевне, не було ніяких сумнівів?

— В жодного з нас не було сумнівів.

Запала мовчанка. Затим Блейк ображеним і плаксивим тоном, так характерним для слабкодухих людей, продовжував:

— Все минуло, забулось. І тепер ось приходите ви, щоб повернути все знову.

— Не я, а Керолайн Крейль.

Мередіт уважно поглянув на нього.

— Керолайн? Що ви хочете цим сказати?

Пуаро відповів, зупинивши погляд на Блейкові.

— Керолайн Крейль-друга.

Лице Мередіта Блейка прояснилося.

— Ага… Так, так, дитина. Маленька Карла. Я вас спершу неправильно зрозумів.

— Ви гадали, що я веду мову про справжню Керолайн Крейль, ніби вона не може, так би мовити, мирно лежати в могилі?

Мередіт Блейк здригнувся.

— О ні! Прошу вас!

— Ви знаєте, Керолайн написала своїй дочці — це були її останні слова перед смертю — що вона не винна?

Мередіт Блейк утопив у нього погляд. Затим запитав недовірливо:

— Написала сама Керолайн?

— Так.

Після паузи Пуаро запитав:

— Це вас вражає?

— Ви теж були б вражені, якби бачили її під час процесу. Бідне, затравлене, беззахисне створіння. Вона навіть не боролася.

— Поразка?

— Ні, ні, Керолайн не страждала цим. Свідомість того, що вона вбила коханого чоловіка, змусила її бути такою. У всякому разі, мені так здалось.

— Але зараз ви вже не настільки в цьому переконані.

— Написати подібні речі?! Будучи на смертному одрі?!

Пуаро підказав:

— Благочестива брехня, мабуть?

— Можливо, — Мередіт сумнівався. — Але це не дуже… Ні, це не схоже на Керолайн!

Еркюль Пуаро ствердно кивнув головою. Карла Лемаршан сказала те ж саме. Але в неї це могло бути тільки нав'язливим спогадом, як часто буває в дітей. Зате Мередіт добре знав Керолайн Крейль. Тепер у Пуаро було перше підтвердження того, що він міг покластися на переконаність Карли.

Мередіт Блейк підвів очі і сказав, розтягуючи слова:

— Якщо вона була не винна… Керолайн… Боже мій! Тоді все це з галузі безумства!.. Не бачу… ніякого можливого рішення… — І, впершись поглядом, в Пуаро: — А ви, що ви думаєте?

Настала мовчанка.

— До цього часу, — сказав зрештою Пуаро, — я нічого не вирішив. Я тільки збираю враження. Якою жінкою була Керолайн Крейль? Якою людиною був Еміас Крейль? Якими були всі ті, хто на той час перебував там? Що, власне, сталося в ті дні? Ось те, що мені потрібне. Я мушу уважно вивчити всі факти. Ваш брат мені допоможе. Він надішле мені опис усіх подій так, як їх пригадує.

Мередіт Блейк сказав різко:

— Це вам особливої користі не дасть. Філіп дуже зайнята людина. Події виходять із його голови, як тільки вони відбулися. Напевне, він все викладе помилково.

— Будуть і хиби, зрозуміло. Це я маю на увазі. — Знаєте що?!

Мередіт Блейк раптово зупинився, потім продовжував:

— Коли хочете, я… я міг би зробити те ж саме. Тобто це була б свого роду перевірка