Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Коли приходить темрява 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли приходить темрява"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коли приходить темрява" автора Ксенія Циганчук. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 20 21 22 ... 97
Перейти на сторінку:
могла щось розповісти своїм друзям. Хоча вона й заперечує цей факт.

— Ти маєш на увазі отих друзяк, з якими вона зустрічалася, коли я був у лікарні?

— Що за друзі? — Суворі очі Малашка зупинилися на Лізі.

— Свєта та її хлопець Вова, не пам’ятаю їхніх прізвищ. Навчаються зараз у МЕГУ[3]. Я їх не дуже люблю. Надто вони проблемні. Особливо цей Вова. Якось він ледь не побився в нас удома ще з одним хлопцем. Я тоді їх усіх вигнала й заборонила Каті з ними бачитися.

— Що ваша сестра могла їм розповісти?

— Усе, про що ми розмовляли того першого вечора, як зустрілись у мене. Ну й плюс про те, що Назар упав зі сходів.

Ярик і Малашко аж присвиснули.

— То надто багато інформації! — гаркнув Малашко.

— Вона запевняє, що нічого не розповідала.

— А ви тому вірите? — запитав Ярик.

— Та не особливо, — відповів я за Лізу.

— А що то за хлопець із дівчиною? Що ще ви можете про них розповісти?

— Та більше нічого такого. Хіба що… Хіба те, що вони обоє займаються карате.

— Ви вимовили це якось дивно, — зацікавився Малашко. — Про що ви зараз подумали?

— Ні про що таке… Ні… Ні про що таке. — Ліза на хвильку задумалася, але потім махнула головою.

— А все-таки скажіть-но нам, що була за думка, — наполягав слідчий.

— Та, власне, я подумала, що їм могло стати фізичної сили здійснити два вбивства. А потім іще й спихнути Назара зі сходів. Навіть дівчина могла те зробити.

— Так, але ж який у них резон це робити?

— Хіба ж у них міг бути мотив? — повторив запитання Малашка Ярик.

— У тім то й річ, що в них нема абсолютно ніякої причини для вбивства когось із цих людей. Просто мені тоді здалося таким дивним те, що вони так несподівано з’явилися. Я давненько вже про них нічого не чула.

— Я вважаю, що то був просто збіг, — мовив, вислухавши Лізу, Ярик.

Кожен із нас на хвильку замислився. Коли трапляються два настільки заплутані вбивства, підозрюєш абсолютно кожного.

— Можливо, у них усе-таки був якийсь мотив? — задумливо промовив Малашко.

— Та ні, — з упевненістю заперечила Ліза. — Я не можу сказати, що так уже добре знаю їх, проте не думаю, що в них могла бути якась причина позбуватися тих двох людей. Вони ж навіть не були знайомі.

— А звідки ви знаєте, що вони не були знайомі? — раптом перебив Лізу Малашко.

Дівчина зам’ялась і трохи помовчала.

— Не знаю, може, і були знайомі, — продовжила вона.

— Ви щось іще знаєте про них? — Малашко, я б сказав, надто затято розпитував Лізу.

— Ні, більше нічого, — тихіше, ніж зазвичай, промовила кохана. Мені не подобалося, як слідчий її допитує. Я кинув на нього невдоволений погляд. Малашко теж глянув на мене і, певно, зрозумівши, що маю на увазі, трішки пригальмував.

— Точно, — відповіла Ліза на останнє запитання поліціянта.

— Ну, гаразд, — мовив Малашко. — Спершу все-таки зупинимося на Крижі та Климовичі. Мені здається, якщо знайдемо Климовича й зрозуміємо, чим, власне, займалися Криж із Заречнюком, то матимемо певні ключі до розкриття справи.

Усі погодились із зауваженням слідчого.

— І ще одне до вас, Лізо, запитання, — додав Ярик.

— Так, — лише промовила вона.

— Ви знали когось зі знайомих убитої?

— Ні, нікого не знала. Тільки хіба що сусідку, яка мені її порадила. А що?

— А скажіть, у цієї Альони могли бути якісь підозрілі друзі?

— Підозрілі?

— Так, — цього разу в розмову втрутився я. — Криж скаржився, що в неї були якісь не вельми приємні друзі, тому він її не любив і не дуже хотів спілкуватися.

— Ні, ти знаєш, вона була цілком нормальною людиною. Не думаю, що в неї могли бути подібні знайомі. Хоча… вона ж зустрічалася із Заречнюком, а він займався чимось протизаконним. Може, і були ще якісь такі друзі. Не забувайте, що я вже давно з нею не спілкувалася. Добрі чотири роки. Ми з нею лише віталися, коли бачилися. Ну, ще могли порозпитувати одна одну, як справи. Усе. Та й узагалі ми перетинаємося не так часто. Точніше, перетиналися, — швидко виправилася Ліза. Я помітив, що їй стало ніяково.

— Та ні, ваші слова, власне, співпадають зі словами подруги вбитої, Світлани Слинько. Вона теж сказала, що в дівчини аж ніяк

1 ... 20 21 22 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли приходить темрява», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли приходить темрява"