Читати книгу - "Заміж за Темного, Ешлі Голд, Ксенія Мур"

Мене трусило. Тіло не слухалось, воно відповідно реагувало на стрес. Схоже істерика зовсім близько і мені не хотілося б, щоб хтось став свідком цього. Тим паче зараз. Тим паче Клод. Я сама собі підклала свиню і тепер не знала, що робити. Треба було мовчати. Треба було істерити. Що завгодно, аби не впала підозра, що зі мною щось не так. Я не того чоловіка боялася. Але хто ж знав, що Лортон ідіот, а Клод розлускає мене, наче лускунчик горішок? 

— Навіщо ти про докази згадала? Ти хоч розумієш, що тепер Лортон доручить землю носом рити кожному своєму солдатові? 

Я здивовано подивилась на Темного. Він переймається через це? Не підозрює мене в чомусь, а просто вважає дурепою, яка бовкнула не те, що треба? Господи, дякую! Дякую! В такому випадку є місце для маневра.

— Хіба ти не зробив все, щоб нічого не знайшли? — прошепотіла я, що навіть Клод не одразу розчув. Хтось інший тим паче не зміг би.

— За нами слідкуватимуть тепер, — крізь зуби процідив він, зберігаючи на обличчі байдужий вираз. — Ти мені всі плани зламала!

— Ти думав, що інакше б не слідкували? Клоде, нас підозрювали б в будь–якому випадку. Відверто кажучи, Лортон завжди боявся втратити своє право на престол, тож…

Я блефувала. Уявлення не мала правда це чи ні, але здалося гарним контраргументом.