Читати книгу - "Втекти від долі, Дана Лонг"

– Дякую за співчуття. А в тебе є батьки?

– Так, вони живуть в іншому місті, але ми часто телефонуємо одне одному. І ще я іноді їжджу до них на свята. Дуже їх люблю.

– Думаю, вони чудові люди.

– Так і є. До речі, ти мені так і не розповів, ким ти працюєш?

– У мене свій бізнес. Мережа ювелірних крамниць.

– Улюблені крамниці всіх дівчат, – підморгую я Владу.

– Це всього лише стереотипи, адже ювелірку купують не тільки жінки, а й досить багато чоловіків.

– Зрозуміло, – сміюся і ніжно цілую його в губи. – До речі, не обов'язково відвозити Даню до бабусі, давай візьмемо його з собою. У Елі є син, щоправда, йому лише три роки, але, можливо, вони потоваришують, – пропоную я.

– Я не проти. Та й Данька, думаю, буде радий новому другові.