Книги Українською Мовою » 💛 Детектив/Трилер » Фантомна довіра, Лана Вернік 📚 - Українською

Читати книгу - "Фантомна довіра, Лана Вернік"

2 165
0
01.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Фантомна довіра" автора Лана Вернік. Жанр книги: 💛 Детектив/Трилер / 💛 Детектив. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 217 218 219 ... 240
Перейти на сторінку:

Малина… Чув про забаганки вагітних — потрібно виконувати.

Вперта медсестра у приймальному. Долоні Лори, що обхопили його руку, змушують стримати гнів. Коли побачив на екрані дитину — здалося, що все це відбувається не з ним… якісь нереальні події… і він дуже хоче народження цієї дитини, хоче щоб вона побачила світ. Нехай недосконалий і жорстокий — він зробить все залежне від нього, щоб захистити і її, і її маму… Наяду.

Зоя своїми словами шокувала Степана. Назвала дитину неповноцінною. Запропонувала перервати вагітність… ні, все буде добре. Лорі просто потрібні ліки — і все буде добре.

Тиждень з Наядою нагадав про те, яким має бути… яким МОГЛО бути його життя з нею. Як неймовірно почуватися потрібним і бажаним не через щось, що ти маєш, а просто тому, що ти — це ти. Лора, як завжди щира і відверта, справжня, без лукавства і обману — повернула йому забуте відчуття щастя нормальних стосунків… Хоч Степан поруч з нею і почувався зрадником — в Москві у нього була Марго, але він намагався не думати про це. Обіцяв приїхати в квітні. Лора обіцяла чекати, і не сумнівався, що вона дотримає свого слова. Знайшла прикраси... Допоміг одягнути. Таки не сердиться, просто не побачила.

Заїхав до Романа, віддав машину і попросив друга про ПОСЛУГУ.

По поверненню до Москви детективи порадували. Вони надали йому цілу купу фото, з ким зустрічалася Фурія за останній час, з даними усіх контактних осіб. Степан переглянув фото і його зацікавила одна персона. Чоловік працював у МЗС і видався йому дуже знайомим, хоча його ім’я ні про що і не говорило, але натякало, що він  — Ворон. Прізвище чоловіка було — Грачов. Мав бути ще один звіт, але чоловік запізнювався. Коли приїхав — дав Степану знайому камеру-брелок. Усміхнувся і порадив переглянути вдома. Окей.   

 

Наступною була зустріч з Фурією в “Метелиці”. Жінка нервувала і одразу ж поцікавилась що він робив у Каневі?

— Бухав. Не можна?

— З ким?

— Не з вами, — Степан розкрив меню, — а ви чим тут займалися без мене? Складали план помсти?

— Ти повернувся якийсь заведений. Скажеш причину чи мені з’ясувати це по своїх каналах?

— Ви знаєте причину: я хочу ясності у цій справі. Хочу знати яким є ваш обіцяний план помсти, а натомість я придумую різні схеми, як доправити кокаїн до Москви і збагатити тих, з ким ви хотіли не так давно поквитатися.

— Ти поспішаєш.

— Та невже? І скільки по вашому це все ще має тривати?

— Стефане… Ти занадто збуджений. Що трапилось у Києві?

— Трапилось те, що я хочу жити там, а не тут. Я хочу повернутися до України і щоб ніхто мені не вказував, що я маю робити.

— Дивне бажання для військового…

— Так, я військовий, — нахилившись до неї, прошипів Степан, — і я б дуже хотів повернутись до СВОЄЇ роботи, а не стирчати тут, очікуючи коли ви, нарешті, придумаєте свій план помсти і возити для вас кокс тоннами. Давайте я просто піду, перестріляю кого потрібно і поїду додому. Як вам така імпровізація? Швидко і надійно.

— Ти мені не подобаєшся таким, — Кіра Дмитрівна насупилася.

— Я не маю вам подобатись. Як і ви мені.

— Гм… давай до справ. Ти хотів літаки на Аргентину і Бразилію. Все домовлено. На коли плануєш Перу?

— Після дня народження моєї бабусі.

— А може ДО?

— Може, я подумаю.

 

Повернувшись на службову квартиру, приєднав камеру до ноута. Лиш хотів переглянути, як у двері подзвонили. Відчинив і насупився — прийшла Марго. Що йому з нею робити? Розрив з нею насторожить Фурію і вона почне копати, що трапилось під час цього його візиту до України. 

— Котику, ти не радий мене бачити? — вона пригорнулася до нього і усміхнулася, зазираючи йому в очі.

— Я просив тебе не називати мене так.

— Добре… ти пустиш мене чи ми так і будемо стояти у дверях?

— Заходь, — Степан відійшов вбік, пускаючи її. Марго поклала пальто на спинку дивана вітальні і пішла на кухню, до чайника. Він пішов слідом за нею. Марго набрала води і увімкнула чайник.

— Знаєш, я оце на роботі проглянула графік, можу поїхати з тобою в кінці березня на день народження до твоєї бабусі.

— Хіба тебе запрошено? — Степан сів за кухонний стіл, на якому стояв його ноут.

— Ти не хочеш мене їй показати?

— Тебе? А я маю тебе їй показувати?

— Ну… Ми вже так довго разом…

— Марго, ти нічого не переплутала? Ми з тобою разом лише спимо — все. Ми — НЕ ПАРА.   

Вона обернулася до нього. Степан дивився в монітор і клацав по клавіатурі. Маргарита довго вибирала слова.

— Ти після цієї поїздки якийсь дивний… ти когось там зустрів?

— Чому ти так вирішила? — знову не дивиться.

— Ти поводишся не так...

— Знаєш у чому твоя проблема? І не тільки твоя, майже всі жінки цим страждають, — казав він, дивлячись на екран і відкриваючи вміст технічного дива, що містив непереглянутий ним досі звіт. Маргарита мовчки дивилася на нього, очікуючи продовження. Пауза затянулася. Він насуплено дивився на щось на екрані, а потім підняв на неї очі і продовжив свою думку.

— Як тільки ви, жінки, починаєте спати з чоловіком — одразу ж починаєте сприймати ці стосунки, майже як шлюб, а його, як СВОГО чоловіка. Хоча насправді нічого немає, лише секс. Ви намагаєтеся піклуватися, годувати, показувати всі свої плюси… ми не проти. Це приємно. Але це не шлюб. Це — просто секс. Розумієш? Це мара. Марго, у нас НІЧОГО не може бути. Абсолютно НІ-ЧО-ГО.

— Але ж нам добре разом…

— І що?

— Ми ж можемо…

— У мене така робота, що особистого життя я не маю. ЗОВСІМ. У мене на роботі зараз є певні проблеми. Тому давай ти не будеш ускладнювати мені життя і придумувати те, чого немає та планувати спільні поїздки до моєї нечисленної рідні. Бабуся в мене літня жінка, її не слід нервувати. Вона одразу ж захоче мого одруження, онуків і так далі, повний комплект… Я цього не хочу. 

1 ... 217 218 219 ... 240
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фантомна довіра, Лана Вернік», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Фантомна довіра, Лана Вернік"