Читати книгу - "Моя, бо кохаю, Оксана Мрійченко"

Вечірка була в розпалі, але Владу не хотілося веселитися. Він як божевільний носився напівтемною залою клуба, намагаючись знайти Леру. Варто було відійти в туалет лише на п’ять хвилин і дівчина кудись поділася. Навіть Женя та Аня не помітили, куди вона пішла. Проте охоронець біля входу, якому Влад показав фотографію Лери на своєму телефоні запевняв, що дівчина не виходила з клуба. Зупинившись біля зони зі столиками, Влад ще раз озирнувся навколо і нарешті побачив Леру. В обіймах Ігоря, який притискав її до себе. Влад завмер на місці, не в змозі відвести погляд від болючої картинки. Легені відмовлялися приймати кисень, а мозок відмовлявся вірити побаченому. А потім Влад помітив, що Лера підняла руки і вперлась долоньками в груди Ігоря. Так, наче хотіла відштовхнути… Ох трясця! 

— Забери від неї руки! — Влад за секунду опинився поруч з Ігорем, грубо відштовхнувши його від дівчини.   

— Владику, — Лера підняла на нього затуманені очі та похитнулася.

— Я тут, маленька, — Влад підхопив дівчину в обійми та обережно посадив на м’яке сидіння, помітивши її дивний стан. — Він чіплявся? Що сталося?

— Лера зі мною! — Ігор підскочив до них, стискаючи кулаки. — Йди гуляй!

— Відвали! — Влад сів біля дівчини та огорнув її обличчя долонями. — Леро, подивись на мене. Що з тобою? 

— Погано, — прошепотіла дівчина. — Клятий коктейль.

— Коктейль? — Влад різко перевів погляд на Ігоря. — Вона щось пила?

— Вона хотіла коктейль, — огризнувся Ігор. — Я замовив їй Лонг Айленд.

— Лонг Айленд?! — Влад злетів на ноги. — Для Лери?! Ти дебіл?

— Я не думав, що її так розвезе! — Ігор кинув розгублений погляд на дівчину. 

Влад почав наступати на нього, стискаючи кулаки. Всередині стрімко закипав вулкан гніву і стримувати його не хотілося. Проте Влад мимоволі відволікся від хлопця, коли поруч з’явилася Аня.

— Знайшов? Фух! — зиркнувши на Ігоря, Аня присіла біля Лери, яка притуляла долоню до чола. — Божечки, люба! Що сталося?

— Стався коктейль від Ігоря, — нагородивши хлопця зневажливим поглядом, Влад сів по інший бік від Лери та обійняв її. — Як ти, маленька?

— Хочу додому, — тихий голос Лери було ледь чути крізь гучну музику.

— Зараз їдемо, — Влад лагідно провів великим пальцем по щоці дівчини та знову люто зиркнув на Ігоря. — З тобою поговорю потім! Ань, ми додому.

Тиха весняна ніч зустріла приємною свіжістю. Покинувши залу клуба, Влад міцніше огорнув Леру рукою навколо талії та повів її до своєї автівки. Відчинивши передні пасажирські дверцята, він посадив дівчину на сидіння і присів перед нею навпочіпки. Лера зробила кілька повільних глибоких вдихів.

— Краще? — тихо запитав Влад, огортаючи долонями її руки.

— Трохи краще, — Лера зустріла його погляд.

— Якого біса ти вирішила пригоститися коктейлем від Ігоря?! 

— Пити хотілося. Ігор сказав, що там переважно кола.

— Ага! А ще горілка, ром, джин, лікер та текіла. Дозволила Ігорю тебе напоїти!

— Я не п’яна. Просто…

— Просто на ногах не тримаєшся! — Влад підвівся, починаючи роздратовано ходити біля дівчини. — Ти розумієш, що Ігор міг скористатися твоїм безпорадним станом?! Чому ти просила коктейль у нього, а не у мене?!

— Бо ти був зайнятий! — різко відповіла Лера. — Не хотіла відривати тебе від приємного спілкування з тією кралею в синій сукні.

— З якою кралею? — Влад зупинився. — Чекай… Ти мене з Вірою бачила?

— Мені не цікаво як її звати. Але обіймав ти її дуже ніжно!

— Он воно що! — роздратування зникло і Влад знову присів перед дівчиною навпочіпки, зустрівши її погляд. — Приревнувала?

— Пф, ще чого?! — фиркнула Лера. — Можеш обійматися з ким хочеш! 

— Леро, — Влад посміхнувся, огортаючи долонями її пальчики. — То моя двоюрідна сестра, по матері. Віра закінчує п’ятий курс податкового університету в Ірпені. Приїхала в Київ на вихідні. Ми давно не бачились, трохи поговорили.

Лера розгублено опустила очі, а на її щоках з’явився легкий рум’янець. Влад з посмішкою спостерігав за дівчиною, продовжуючи пестити її пальчики у своїх долонях. Сьогодні Лера частково зібрала своє розкішне волосся на потилиці. Влад пам’ятав, як торкався цих локонів і хотів зробити це знову. Клятий Ігор зіпсував весь вечір! В планах було провести Леру додому і нарешті сказати їй про те бентежне тепло, яке все дужче розгорялося в грудях з кожним днем. Влад відчував це тепло з першої зустрічі. Проте лише зараз нарешті визначив назву цього почуття. Це зовсім не дружня симпатія, як здавалося спочатку. Бажання бути поруч з Лерою та оберігати її не мало нічого спільного з дружбою. 

Влад помітив, що дівчина теж стала поводитись з ним інакше. Здавалося, що вона відчувала щось схоже. Психологія в таких випадках радить відверту розмову, але… Не вчить, де взяти на неї сміливість. Влад розумів, що після зізнання в почуттях вороття вже не буде. Лера все життя вважала його другом. І якщо вона не відповість взаємністю, то дружити вже не вийде. Бо Лера знатиме про його почуття і почуватиметься винною через те, що не може на них відповісти. Але якщо вона ревнує, то це значить…