Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Марія їхала поруч із Владом, їхні коні мчали дуже швидко. Хлопець дивився як дівчина вправно сидить у сідлі, ніби вона їздить так уже 100 років.
Шлях був не довгий, але і не короткий, сильний загін Венгерського війська на конях слідував за ними. Вони й не помітили, як за день під'їхали до міста, і змогли прорвати оборону.
Молодий правитель увірвався до палацу, коли військо розкидало вже більшу частину війська Владислава і його бояр.
Марія практично завжди була поруч із ним, не відстаючи, невистачало їй ще загубитися в цій м'ясорубці.
Одним ударом Влад вибив старі, але масивні двері, до тронної зали.
—Де вони?! - кричав він на слуг, що залишилися, не знаючи куди їм дітися.
—Втекли, ваша високість, помилуйте нас, ми ні в чо му не винні. - дівчата кинулися йому в ноги, благаючи про пощаду, але Владу було зовсім не до них.
Він вийшов із замку, а слуги почали з побоюванням дивитися на Марію, вона почала прислухатися, і почула ніби не великий шурхіт, але він йшов знизу, з підлоги, вона пішла на нього і незабаром побачила як один камінь у стіні не стоїть на місці, смикнула за нього і перед нею з'явився таємний хід, усередині було темно і сиро, вона взяла невеликий смолоскип, який так і норовив згаснути в її руках. Звуки чиїхось куленів чи якогось іншого взуття ехом роздавалися по катакомбами.
Дівчина йшла на нього, як помітила перед собою якесь світло і голоси, вона швидко сховалась у вузькому коридорчику, де стіни з двох боків фактично стиснули її тіло.
—Ну і де ми? Григоре, а? Скільки нам ще тут блукати, ти ж казав, що знаєш, куди нам іти! - Кричав Владислав.
—А ти більше кричи - Сказала його дружина.
—Дура, заткнися, не знаю чому я тебе ще не вбив! -сказав він.
Марія стояла досить тихо, але раптом її нога ковзнула і дівчина мало не впала, намагаючись вилізти.
—Хто тут? -перелякано сказав Владислав.
Вона затамувала подих, але легка пара таки була в повітрі. Чоловіки почали дивитися на всі боки. Рукою дівчина знайшла невелику балку, і як тільки вони заспокоїлися, вдарила нею з усієї сили Владислав, потім і Григора. Дружина Владислава дивилася в гніві на Марію, але тут різко двері відчиняються ще раз і заходять вартові, вони забирають усіх і ведуть до в'язниці. Марія виходить і бачить перед собою Влада.
—І що це було? Навіщо ти туди полізла? - Він підійшов ближче до неї.
—Я не маю наміру звітувати-вона розвернулася і хотіла піти як він притиснув її до себе, не даючи зробити навіть кроку.
—Ти маєш звітувати мені, бо тепер я ще князь.
—Я почула звук і пішла на нього, такий звіт підійде вам, мій князю?
—Для першого разу так, Марія.
* * *
Через пару годин. Тронна зала
У палаці було близько тридцяти бояр та їхнії сімейств.
До кімнати зайшли двоє молодих людей. Марія була одягнена в червону пишну сукню із вставками на рукавах і невеликим пояском, світло оранжевого кольору, такими ж був нижній слой рукавів.
На чоловіку ж був каптан такого ж кольору, як у дівчини, навіть не бачачи один одного, вони одягнулися ніби в такт один одному. Влад тримав свою супутницю за руку, вони пройшли до трону, він сів на один з них, вона сіла на інший, який за розміром був звісно менше його.
—Завтра я і моя наречена Марія чекатимемо всіх вас на бенкет, на честь нашого весілля. - на здивування всям присутнім радісним тоном проказав він.
Вони з побоюванням переглянулись.
— Як накажете, ваша високість - схилили голови, і боязко відповіли ті.
—На сьогодні ви вільні - сказала Марія, і подивилася на пару вірних собі людей, як тільки присутні почали виходити, вони одразу підійшли до неї.
—Перших трьох завтра до мене.
— Як накажете, пані - вони вклонилися і пішли.
—Що думаєш про них? - Сказав Влад не повертаючи голову до неї.
— Ніхто з них не буде вірним, вони вважають тебе маленьким хлопчиком, треба надати їм урок і показати хто тут головний. Наприклад, тих на кого я вказала, дивилися на тебе з-під чола, їхні руки були спітнілими, а дихання не рівномірне, я впевнена вони щось приховують, і не доведи Господь, влаштують переворот.
—Ясно ... Що ще?
—Поки я ще не ознайомилася з їхніми сім'ями, як тільки щось буде відомо, я відразу повідомлю тебе.
—Добре,мені подобається, що ти стараєшся допомогти мені, але впершу чергу, ти маєш думати про власну безпеку. Більше ніколи не ризикуй життям, зрозуміла? - твердо сказав.
Дівчина мовчала з хвилини, а після відповіла:
—Я зрозуміла, добре.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.