Книги Українською Мовою » 💛 Історичний любовний роман » Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En 📚 - Українською

Читати книгу - " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Влад і Марія Цепеш. Повернення додому" автора Vit En. Жанр книги: 💛 Історичний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 80
Перейти на сторінку:
Глава 14

Марія їхала поруч із Владом, їхні коні мчали дуже швидко. Хлопець дивився як дівчина вправно сидить у сідлі, ніби вона їздить так уже 100 років.

Шлях був не довгий, але і не короткий, сильний загін Венгерського війська на конях слідував за ними. Вони й не помітили, як за день під'їхали до міста, і змогли прорвати оборону.

Молодий правитель увірвався до палацу, коли військо розкидало вже більшу частину війська Владислава і його бояр.

Марія практично завжди була поруч із ним, не відстаючи, невистачало їй ще загубитися в цій м'ясорубці.

Одним ударом Влад вибив старі, але масивні двері, до тронної зали.

 —Де вони?! - кричав він на слуг, що залишилися, не знаючи куди їм дітися.

—Втекли, ваша високість, помилуйте нас, ми ні в чо му не винні. - дівчата кинулися йому в ноги, благаючи про пощаду, але Владу було зовсім не до них.

Він вийшов із замку, а слуги почали з побоюванням дивитися на Марію, вона почала прислухатися, і почула ніби не великий шурхіт, але він йшов знизу, з підлоги, вона пішла на нього і незабаром побачила як один камінь у стіні не стоїть на місці, смикнула за нього і перед нею з'явився таємний хід, усередині було темно і сиро, вона взяла невеликий смолоскип, який так і норовив згаснути в її руках. Звуки чиїхось куленів чи якогось іншого взуття ехом роздавалися по катакомбами.

Дівчина йшла на нього, як помітила перед собою якесь світло і голоси, вона швидко сховалась у вузькому коридорчику, де стіни з двох боків фактично стиснули її тіло.

—Ну і де ми? Григоре, а? Скільки нам ще тут блукати, ти ж казав, що знаєш, куди нам іти! - Кричав Владислав.

—А ти більше кричи - Сказала його дружина.

—Дура, заткнися, не знаю чому я тебе ще не вбив! -сказав він.

 Марія стояла досить тихо, але раптом її нога ковзнула і дівчина мало не впала, намагаючись вилізти.

—Хто тут? -перелякано сказав Владислав.

Вона затамувала подих, але легка пара таки була в повітрі. Чоловіки почали дивитися на всі боки. Рукою дівчина знайшла невелику балку, і як тільки вони заспокоїлися, вдарила нею з усієї сили Владислав, потім і Григора. Дружина Владислава дивилася в гніві на Марію, але тут різко двері відчиняються ще раз і заходять вартові, вони забирають усіх і ведуть до в'язниці. Марія виходить і бачить перед собою Влада.

—І що це було? Навіщо ти туди полізла? - Він підійшов ближче до неї.

—Я не маю наміру звітувати-вона розвернулася і хотіла піти як він притиснув її до себе, не даючи зробити навіть кроку.

—Ти маєш звітувати мені, бо тепер я ще князь.

—Я почула звук і пішла на нього, такий звіт підійде вам, мій князю?

—Для першого разу так, Марія.

                                                                                * * *

Через пару годин. Тронна зала

У палаці було близько тридцяти бояр та їхнії сімейств.

 До кімнати зайшли двоє молодих людей. Марія була одягнена в червону пишну сукню із вставками на рукавах і невеликим пояском, світло оранжевого кольору, такими ж був нижній слой рукавів.

На чоловіку ж був каптан такого ж кольору, як у дівчини, навіть не бачачи один одного, вони одягнулися ніби в такт один одному. Влад тримав свою супутницю за руку, вони пройшли до трону, він сів на один з них, вона сіла на інший, який за розміром був звісно менше його. 

 —Завтра я і моя наречена Марія чекатимемо всіх вас на бенкет, на честь нашого весілля. - на здивування всям присутнім радісним тоном проказав він.

Вони з побоюванням переглянулись.

 — Як накажете, ваша високість - схилили голови, і боязко відповіли ті.

—На сьогодні ви вільні - сказала Марія, і подивилася на пару вірних собі людей, як тільки присутні почали виходити, вони одразу підійшли до неї.

 —Перших трьох завтра до мене.

— Як накажете, пані - вони вклонилися і пішли.

 —Що думаєш про них? - Сказав Влад не повертаючи голову до неї.

 — Ніхто з них не буде вірним, вони вважають тебе маленьким хлопчиком, треба надати їм урок і показати хто тут головний. Наприклад, тих на кого я вказала, дивилися на тебе з-під чола, їхні руки були спітнілими, а дихання не рівномірне, я впевнена вони щось приховують, і не доведи Господь, влаштують переворот. 

—Ясно ... Що ще?

—Поки я ще не ознайомилася з їхніми сім'ями, як тільки щось буде відомо, я відразу повідомлю тебе.

—Добре,мені подобається, що ти стараєшся допомогти мені, але впершу чергу, ти маєш думати про власну безпеку. Більше ніколи не ризикуй життям, зрозуміла? - твердо сказав.

Дівчина мовчала з хвилини, а після відповіла:

—Я зрозуміла, добре.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 21 22 23 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги « Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги " Влад і Марія Цепеш. Повернення додому, Vit En"