Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка 📚 - Українською

Читати книгу - "Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки" автора Інга Квітка. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 29
Перейти на сторінку:

— Лови!

І це важко пояснити та восьмикутна зоря сама потрапила до моїх лап. Наступної миті я вже був у мішку Володарки, принаймні думаю, що це мішок, адже ми з зорею були в чомусь всередині й на шаленій швидкості ми кудись неслись. 

Я чув голос Іванки, вона щодуху кликала мене назад. Вітер теж кричав. Підхопив Іванку, він погнався слідом за нами. Я не міг зрозуміти, чому мав зловити, аж поки зоря не пояснила мені: 

— От навіщо ти потрібен, Пухнастику. Ти єдиний, хто може доторкнутися до мене. Навіть чаклунці цього не під силу. Це твоя особливість, якою заволодіти неможливо. Ти мав сам мене упіймати, — сумно зітхнула вона, — а тепер, мені доведеться відчинити скриню і Володарка отримає ріг безсмертя. 

— Ще б пак! — вигукнув я. — Цього не буде. Вона може навіть не сподіватися. 

— Думаєш? Але ти зробив те, чого вона так хотіла і ми рухаємося до озера. Навряд нас хтось врятує. От і все, — зоря виглядала розгубленою. — Я до останнього сподівалася, що вдасться врятувати й це Різдво та Володарка стала занадто сильною. Тепер її ніхто не зупинить. 

— А хто з вас всіх найсильніший? Вітер? — поцікавився я.

— Він сильний. Майже рівня їй та коли Володарка залучає інші сили, Вітрові не так легко боротися з нею. Особливо під дном озера, де зовсім інакший світ. Ми попадемо туди, бо самі по собі не є великими й Володарка перетворить нас на тих, кого їй потрібно, але решта. В той світ не так легко потрапити. 

— Знаю, — задумався я, — треба мати вміння Русалки перетворюватися на крихітну рибку. — А Місяць? 

— Він її не переможе. Не тепер. Різдва більше не буде. 

— Як не буде? — я закрутився в мішку і спробував прогризти дірку. Махав лапками, але мені не вдалося вибратися на волю. — Треба щось вигадати й втекти. Повернути вас назад на небо і ми всі зустрінемо Різдво, а цю потвору, я…, — я затнувся, бо не знав, що сказати. 

— Її не знищити, Пухнастику. Вона прилетіла до нас з іншої планети. Там такі, як вона дуже сильні темні чаклуни й чаклунки. Єдине, чого їм не вистачає — це безсмертя. Звісно, вони живуть довше за людей. Кілька століть та відьмам і відьмакам цього замало, — розповіла зоря. — Коли вони почули, що на нашій планеті існує Єдиноріг — той, хто здатний жити вічно, обрали найсильнішу з чаклунок, аби та принесла їм можливість стати ще й безсмертними. 

— Звідки ви стільки знаєте про ту планету? 

Зоря не встигла розповісти й дещиці, що мене цікавило, бо ми відчули, що Володарка лісу зупинилася. Вона проговорила якесь закляття, але швидко і пошепки, що я не розчув. З іншого боку, навіть якби я і запам'ятав — все одно не володію чарами. Не думаю, що те б закляття мені чи Різдвяній зорі допомогло. Володарка лісу зменшилася й ми разом із нею. Потім, думаю, ми вже не летіли, а чаклунка йшла. 

Пересувалася вона швидко й от нарешті нас дістали з мішка. Хм, скажу я вам. Очам довелося звикати, хоч і недовго, бо там, де ми із зорею опинилися було не набагато більше світла, ніж в мішку. Якщо порівнювати нас, то зараз ми були менші за гномів, навіть за сирник. Чаклунка ж була більшою та і вона стала крихітною. Ми продовжили шлях. Вона міцно тримала нас, а потім тунель, в якому розгледіти бодай щось, стало неможливим через густий туман. Нарешті прохід збільшився і мені здалося, що ми потрапили в геть інший світ або схованку. Місце, в якому зберігалося безсмертя. 

Печера, в якій замість сонця, бо його тут точно не було, сяяли стіни. На постаменті стояла скринька і я і зоря знали, що всередині. Скринька прозора і ми зрозуміли, що дає сяйво — ріг безсмертя. Від нього скоріш за все і теплом віяло. Володарка знову щось сказала і стала собою. Потім збільшилися й ми. 

— Що ж, зоре, ти маєш відкрити мені цю скриню! — наказала чаклунка. — Тобі, Пухнастику, доведеться взяти зорю до лапок і відчинити цей не такий вже і складний замок, — додала вона. — Золоті руки, звісно, старався, хоч і розумів заздалегідь, що я все одно рано чи пізно отримаю безсмертя. 

— Тобі знадобилося п'ять років. — нагадала сумно зоря. 

— Якщо я відчиню скриню, то загину. Розсиплюся на друзки. Вдруге, я не витримаю, замок дійсно занадто складний з вісьмома кутами. — пояснила вона. — І Різдва більше не буде. 

Володарка відмахнулася. Вона і слухати не хотіла. Підштовхнула мене у спину: 

— Бери ключ, бо зоря лише ключ і відчиняй, негайно! — гаркнула чаклунка. 

Про себе я думав, що утнути зараз, щоб втекти? Зменшитися без чар Володарки ми з зорею не можемо. Навіть якби я залишився тут, пожертвував собою — дрібниця заради Різдва і першої зорі, але й вона не може зменшитися, щоб втекти, поки б я взяв на себе Володарку, бо на жаль зоря не володіє цією силою та й взагалі, як і я бодай якимись чарами. 

Хоча, я все-таки озирнувся по сторонах. Хто сказав, що з цієї схованки є тільки один вихід — той тунель. Можливо є ще один? Я сподівався, що, коли Місяць ховав тут безсмертя, невже ніхто з тих, хто залишився на боці добра не дивлячись на те, що Володарка вражала могутністю своїх чаклунських вмінь, не створив додаткового виходу звідси?

І перш ніж вигадати щось, я зробив вигляд, наче спіткнувся і плюхнувся на підлогу та трохи перекотився. Володарка здивовано зблиснула на мене зміїними очима. На моє розчарування підлога не дала жодної підказки — звичайний шматочок землі й все. Стіни однаковісінькі.

Я згадав про Золоті руки. Невже гноми нічого не вигадали? Вони зробили для Іванки ті зачепи, завдяки яким вона піднялася по слизькій скелі зі скла. А тут заховати ціле  безсмертя і вигадати лише один вхід у схованку, яким зможе, що і стало можливим, скористатися Володарка, яка відбирає найособливіші вміння у мешканців лісу? 

Не знаю чому та ідея з гномами, які дуже розумні й працьовиті, видавалася мені цілком реальною. Вихід скоріш за все є, просто я його не бачу. Варіант відкривати скриню я навіть не розглядав. Цього чаклунка точно не змусить мене зробити. 

1 ... 21 22 23 ... 29
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Різдвяні пригоди кролика Пухнастика та Іванки, Інга Квітка"