Читати книгу - "Мишка, Зимова Анета"

-Та я на них впаду ! - дивлюся на ті каблуки, і уявляю як падаю 

- Та сидіти будеш. Ася, ну треба бути взагга всі сто! 

-Добре. - нахиляюся та одягаю це чудо. 

Беру маленьку чорну сумочку, і мій образ готовий. Ми стоїмо біля дзеркала і дивимося на результат.

-Ідеально! А тепер пішли, бо до 18 не встигнемо. 

Я взяла свою коротку біленьку куртку, бо осінь, на жаль, ніхто не відміняв та нафарбувла губи. 

Вже стояли зібрані,  і раптом Соні хтось звонить 

-Слухаю. Так, скоро будемо. Боже, дякую, любий. Ага, до зустрічі - посміхається та кидає слухавку 

-Що там? - питаю 

-Назар нам таксі замовив - з полегшенням каже 

Я беру подарунок, до речі обрала я парфуми. Соня також бере свій і ми йдемо з будинку.  Ми хвилини дві зачекали таксі, і як тільки но воно приїхало сіла і помчали. 

Поки ми доїзжали на годиннику вже було 17: 36. І ми досить сильно запізнюємося. 

Під'їхавши до будинку слух одразу різала музика, яка було наче в палаці. Будинок був трьох поверховий, великий, і це ми ще поки стоїмо за воротами. 

-Пішли! - радісно посміхається подруга та відчіняє дверцята. 

Як тільки но ми зайшли, одразу виднілися стежечка з плитки а по боках неї декоративні камінці. У садку були туйки, кущики, троянди, і травка, яка вже втратила свій колір. Скоріше за все, за будинком був мангал, бо м'ясо вже пахне дуже добре. Пройшовши ще трохи ми зустрічаємо якихось дівчат, і двоє хлопців. 

Ми блукали по території десь хвилин п'ять. Тут людей.. .

-Он він! - каже Соня та прямує вперед до свого хлопця. Він як раз щойно вийшов з будинку і повернув голову в наш бік. Він був у білій сорочці та чорних брюках. Святково, стильно - те що треба! 

Соня випередила та побігла до свого хлопця. Я вже підійшла пізніше. 

-Привіт - посміхаюся - З днем народження! - та простягаю подарунок. - Бажаю всього найкращого! - з щирістю вітаю 

- Дякую. - посміхається у відповідь та приймає подарунок. 

-Назар, куди йо- виходить Даня з будинку, та не встигає договорити, як переводить погляд на мене, та продовжує дивитися. 

-Куди нести? - перепитує Назар, Мельник перевів погляд на друга та кивнув 

-Та не знаю. Може на вулиці? Погода ще нормальна. - роздумує 

-Та відповідь очевидна - осудливо ковзнув поглядом по мені. - В будинку треба. Вони ж по замерзають - з ноткою обурення вимовив та пішов. 

-Не звертайте уваги- каже Назар та обіймає Соню - Ти сьогодні неймовірна - дивиться на неї закоханими очима 

-Дякую - вона посміхнулася та легко поцілувала. 

-Ну що, пішли? - беручи подругу за руку питає хлопець

Ми кивнули та зайшли в будинок