Читати книгу - "Ерагон. Найстарший"

— А гноми хіба не такі? — посміхнувся юнак.

— Такі, — погодився Орик, — але навіть камінь із часом змінюється. А от ельфи — ніколи! Саме тому я й не хотів з тобою йти.

— Але ж ми побачимось із королевою Ісланзаді, побуваємо в Елесмері… — заперечив Ерагон. — Коли ще гнома запросять до Ду Вельденвардена?

— Пейзажі мене не цікавлять, — похмуро відповів Орик. — У Тронжхеймі лишаються нагальні справи, а я мушу блукати Алагезією, обмінюватись люб'язностями з вельможами й спостерігати за твоїм навчанням. На це можуть піти цілі роки!

— Роки? — подумки обурився хлопець. — Якщо треба буде, то я не пошкодую всього життя, тільки б перемогти разаків!

— Сумніваюсь, що Насуада дозволить пробути нам в Елесмері більше місяця, — заспокоїв його дракон. — Судячи з її планів, ти дуже швидко їй знадобишся.

— Ну, нарешті! — вигукнув Орик, зводячись назустріч Насуаді, котра наближалася до них у супроводі Арії та Джормандера. Вона була вбрана в той самий чорний шкіряний одяг, в якому Ерагон побачив її вперше. Несподівано юнакові спало на гадку, що Арія й Насуада можуть не схвалити його вступу до Інгейтуму. Адже спочатку треба було порадитися з ними! Юнак чудово пам'ятав, якою страшною буває ельфійка в гніві. Тому, коли Насуада спинилася перед ним, він зніяковіло відвів очі.

— Отже, ти таки прийняв посвяту, — глянувши на нього, сказала дівчина.

Ерагон мовчки кивнув, дивлячись у землю.

— А я весь час гадала, зважишся ти чи ні, — сумно мовила Насуада. — Відтепер на тебе матимуть вплив усі три раси. Гноми заявлять про своє право на допомогу вершника, ельфи, які навчатимуть тебе, — так само. До того ж, ти присягнув на вірність ще й мені, людині… — Тицьнувши йому в руку торбинку з грошима, дівчина відійшла вбік.

— Щасливої тобі дороги, Ерагоне, — підійшов Джормандер. — Бережи себе!

— Рушаймо, — мовила Арія. — Шлях не близький, а вже пізно.

— Авжеж, — погодився Орик, намацуючи в торбі ліхтар.

— Ну що ж, Ерагоне й Сапфіро, — знову озвалась Насуада. — Ви маєте благословення варденів, нехай ваша подорож буде вдалою. Не забувайте, що ми покладаємо на вас великі надії, тож поводьтеся гідно.

— Ми зробимо все, що від нас залежить, — пообіцяв Ерагон.

Пришпоривши Сніговія, юнак рушив слідом за Арією, котра вже була на відстані кількох ярдів. За ними подріботів Орик і важко пройшла Сапфіра. Проминаючи Насуаду, вона зупинилася й ніжно торкнулась її щоки.

Рухаючись на північ, мандрівники бачили, як міська брама за ними ставала все меншою й меншою, аж доки й зовсім не обернулася на маленьку цяточку. Діставшись виходу з Фартхен Дура, вони помітили ще одні велетенські двері, біля яких чатувала варта: три гноми шанобливо вклонилися, випускаючи їх із міста. Далі був темний тунель, який зовні нічим не відрізнявся від решти тунелів Фартхен Дура, але мандрівники знали, що він вів до ще одного міста гномів, Тарнага.

— Нам туди, — сказав Орик, піднявши ліхтар.

Вони з Арією рішуче ступили в темряву, тимчасом як Ерагон трохи розгубився. Ні, він аж ніяк не боявся, проте йому не хотілося входити в царство пітьми, яка супроводжуватиме їх упродовж усієї подорожі. Це було схоже на стрибок у темну воду небуття, коли ти залишаєш за собою все, до чого так звик.

— Що з тобою? — захвилювалась Сапфіра.

— Нічого, — зітхнув юнак і ступив у невідомість.

МОЛОТ І ОБЦЕНЬКИ

Минуло три дні відтоді, як прибули разаки, а Роран ще й досі переховувався на Хребті. Після візиту Альбрича він не мав жодних новин про те, що відбувається в Карвахолі. Продовжуючи пильно придивлятися до далеких наметів, де відпочивали вояки, він нервово міряв кроками галявину.

Опівдні юнак нашвидкуруч пообідав.

— Цікаво, як довго це триватиме? — дратувався він, розуміючи, що разаки випробовують його терпіння.

Аби хоч якось згаяти час, Роран тренувався. Він стріляв із лука по гнилій колоді, зупиняючись тільки тоді, коли стріла розбивала її на друзки. Після цього йому не залишалося нічого, як знову нервово походжати витоптаною стежкою, що вела від великого каменя до того місця, де він спав.

Несподівано юнак почув чиїсь кроки й, схопивши лука, мерщій сховався в кущах. А коли на галявину вийшов Бальдор, він полегшено зітхнув.

— Чому до мене так довго ніхто не приходив? — спитав Роран, коли вони присіли погомоніти.

— Ми не могли, — відповів Бальдор, витираючи піт із чола. — Вояки весь час стежать за нами. Навіть сьогодні мені ледь пощастило втекти. Але я не можу тут довго лишатися. — Глянувши вгору, на лісові вершини, він аж здригнувся:

— А ти, виходить, ще більший відчайдух, ніж я, якщо не боїшся тут ховатися. Ведмедів чи вовків уже зустрічав?

— Ні, все гаразд, — заспокоїв його Роран. — Ти краще розкажи, що чувати нового?

— Один із них минулої ночі вихвалявся Морнові, що вояки полюють саме на тебе, — повідомив юнак. — Утім, вони сильно нервуються… Дехто щоночі напивається, а першого дня вони взагалі поперекидали в Морновій залі все шкереберть.

— Вони за це заплатили?

— Звісно ж, ні, — зітхнув Бальдор.

Роран пересів, аби поглянути згори на село.

— Я й досі не йму віри, — замислено мовив він. — Невже вояки Імперії подолали таку відстань тільки заради мене. Навіщо я їм потрібен?

Бальдор простежив за його поглядом.

— Сьогодні разаки були в Катріни. Хтось їм сказав, що ви близькі з нею, тож вони питалися, чи та, бува, не знає, куди ти подівся.

— З нею все гаразд? — захвилювався Роран.

— Аби її злякати, таких разаків потрібно кілька, — заспокоїв його Бальдор, вагаючись із наступним питанням. — До речі, ти не надумав повернутися?..

— Я скорше повішу їх, і сам повішуся! — схопився юнак на ноги й знову закрокував стежиною. — Як ти можеш про таке питати, знаючи, що вони замордували мого батька?

— А що буде, коли ти й далі ховатимешся, а вояки так і чекатимуть на тебе? — урвав його Бальдор. — Тоді вони зрозуміють, що ми збрехали, аби допомогти тобі втекти. Імперія не вибачає зради.

Роран не звертав уваги на свого приятеля. Він виписував галявиною кола, а потім знову сів. «Бальдор таки має рацію. Якщо я не повернусь, разаки в усьому звинуватять моїх рідних, — думав він, поглядаючи згори на село. — А що коли я спробую заманити разаків до лісу?.. Правда, я не такий вправний мисливець, як Ерагон,