Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Артеміс Фаул. Розум проти чарів 📚 - Українською

Читати книгу - "Артеміс Фаул. Розум проти чарів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Артеміс Фаул. Розум проти чарів" автора Йон Колфер. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 69
Перейти на сторінку:
що довелося відтіснити набік гурт туристів, які вистояли в черзі не менше двох років.

— Термінове завдання, — прогарчав Корч на обурені протести представниці туристичної агенції. — І, до того ж, за моїм наказом скасовуються всі звичайні рейси на поверхню, поки не минеться нинішня криза.

— І коли ж вона минеться? — верескнула розлючена гномиця, вимахуючи блокнотом, от ніби збиралася написати скаргу.

Корч виплюнув недокурок сигари й розчавив його каблуком. Той жест був такий промовистий, що далі нікуди.

— Мадам! — гаркнув командувач. — Шахти відкриємо тоді, коли я переконаюся, що це можна зробити. А зараз, якщо ви з вашою ядучою уніформою не заберетеся з моїх очей, я відберу у вас ліцензію туроператора й накажу кинути вас у камеру за вчинення перепон виконанню офіцером спецкорпусу бойового завдання!

Бідолашна представниця турагенції враз зів'яла й зашилася в чергу своїх туристів, проклинаючи свій костюм за те, що виявився таким надто блискучим та рожевим.

О’Гир уже чекав на командувача біля капсули. Попри всю серйозність моменту, він не втерпів і знущально заіржав, позираючи на Корчів животик, що й під щільним комбінезоном усе ж таки досить помітно колихався.

— Командувачу! А ви певні, що ви один? Є ж правило: одна капсула — один пасажир!

— Ти про що це? — вишкірився Корч. — Я тільки один…

І тут він перехопив кентаврів промовистий погляд, що вперся в його живіт.

— Ах, он воно що. Ха-ха. Дуже кумедно. Але облиш веселощі, О’Гиряко. Знаєш, навіть моєму терпцю є край.

Марна погроза! І кентавр, і командувач добре це знали. О’Гир не лише вибудував з нічого всю їхню систему підземних комунікацій, а ще й краще за всіх умів передбачати викиди магми. Коли б не він, людська техніка завиграшки наздогнала б (і перегнала), хитромудрощі Чарівного Народу.

Корч вліз у капсулу й прив’язався реміняччям. Звісно, командувачеві елітних підрозділів не підсунули якогось там вікового розтрісканого та латаного-перелатаного корита, а подали найкраще з ельфійської технології. Це ж була просто лялечка — щойно зі складального конвеєра. Така вже срібляста, осяйна, з новаторськими зазубленими хвостовими стабілізаторами, які, здогадно, мали автоматично пристосовуватися до мінливостей магматичних потоків. Теж винахід О’Гира, само собою зрозуміло. Вже протягом доброго сторіччя він у своїх дизайнах капсул схилявся до футуристичного стилю — щоб чимбільше було неону та всякої гуми. Щоправда, останнім часом кентаврові стало дедалі більше смакувати ретро: лискучі— блискучі поверхні замінювалися панелями «під горіх» та шкіряними оббивками. Корчеві такий декор у стилі ретро чомусь припав до смаку.

Вхопившись за важелі управління, командувач раптом усвідомив, як давно він уже не літав по шахтах на потоках магми. О’Гир завважив Корчеве збентеження.

— Не турбуйтеся, шефе, — заспокоїв кентавр — цього разу щиро, без глузування. — Це все одно, що кататися на однорогові. Раз навчившись, уже не розучишся.

На відповідь Корч щось непевно буркнув.

— Та виводь уже цю колясу на дорогу! — нарешті промимрив він. — Поки я не передумав.

О’Гир зачинив дверцята капсули, й ущільнювальне кільце засичало, надійно загерметизувавши вхід. Кентавр бачив крізь кварцеве скло, як Корчеве обличчя набуло зеленкуватого відтінку. Тепер командувач не виглядав таким уже страшним. Швидше навпаки.

Артемісові довелося у польових умовах проробляти вельми складну операцію над ельфійським пеленгатором. Це ж просто подвиг: переробити такий прилад, не зруйнувавши при цьому його тонкого механізму. Застосована в тому пристрої технологія була просто незбагненна. Одне слово, Артеміс почувався мовби хірургом, що мусить робити операцію на серці за допомогою ковальського молота.

Навіть відкрити оту трикляту штуковину — це вже проблема. Голівки мініатюрних гвинтиків не піддавалися ні пласким, ні хрестоподібним викруткам. Навіть з-поміж чималого Артемісового набору торцевих ключів не знайшлося такого, котрий би підійшов до тих украй тонесеньких пазів. «Міркуй з позицій майбутнього! — звелів собі Артеміс. — Дивися з погляду найпередовіших технологій!»

І через кілька секунд мовчазного розмірковування йому сяйнуло. Магнітні гвинтики! Це ж так очевидно. Але як створити обертове магнітне поле на задньому сидінні автомобіля? Неможливо. Тільки й лишалося: спробувати відкручувати гвинтики вручну за допомогою звичайного магнітика.

Артеміс виколупав невеличкого магнітика з кишеньки в коробці з інструментами і приклав до мініатюрних гвинтиків — спочатку одним полюсом, тоді другим. Негативний полюс трохи розворушив їх. Цього Артемісові цілком вистачило, щоб ухопити головки тонкими щипчиками, і незабаром панель пеленгатора пощастило зняти.

Мініатюрна проводка. І жодних тобі слідів паяння. Певне, Чарівний Народ використовує якийсь інший тип зв’язувального матеріалу. Мав би Артеміс час, то, можливо, й зміг би розгадати принцип дії приладу, але обставини вимагали негайно вдатися до якоїсь імпровізації. Доведеться поставити на неуважливість супротивника. І якщо підземне плем’я хоч у чомусь подібне до людей, то воно побачить тільки те, що хоче побачити.

Артеміс підніс зняту горішню панельку до лампочки, що горіла в салоні. Досить прозора, підійде. Трохи розпливчасте, але загалом досить виразне зображення. Тоді юний умілець повернувся до розкритого пеленгатора, обережно відвів убік жмут тонюсіньких блискотливих провідків і вставив на звільнене місце мініатюрну відеокамеру. Краплею силікону приклеїв мікрофончик завбільшки з горошинку. Грубо склепано, але надійно. Є сподівання, що все це спрацює.

Без відповідних інструментів магнітні гвинтики ніяк не хотіли повертатися на місце, тож Артемісові довелося поприклеювати і їх. Неохайно, але зійде, та й навряд чи пеленгатор розглядатимуть дуже пильно. А якщо все ж таки пильно? Ну, тоді він, Артеміс, просто втратить ту перевагу, на яку й так не дуже розраховував.

Лаккей вимкнув фари далекого світла — вони вже опинилися в межах міста.

— Артемісе, незабаром будуть доки, — кинув слуга через плече. — Десь тут має бути митниця, вона ж і пункт акцизних і всяких зборів.

Артеміс кивнув головою. Що правда, то правда. Порт — це ж справжня артерія кипучої нелегальної діяльності. Понад п’ятдесят відсотків контрабанди потрапляє до країни через цей невеликий, завдовжки з півмилі, відтинок узбережжя.

— Ну то, Лаккею, готуйся здійснити маневр на відвернення уваги. Мені треба дві хвилини, не більше.

Слуга задумано кивнув головою:

— Як завжди?

1 ... 21 22 23 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Артеміс Фаул. Розум проти чарів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Артеміс Фаул. Розум проти чарів"