Читати книгу - "Відьмак. Сезон гроз"

Стіни тремтіли від «віватів» та оплесків.

Він вийшов з арени по спущеній драбині. Натхненні глядачі обступили його з усіх боків. Хтось поплескав його по напухлому плечу, і відьмак ледь стримався, аби не дати йому в зуби. Молода жіночка поцілувала його в щоку. Інша, ще молодша, стерла йому кров зі спини батистовою хусточкою, яку відразу розгорнула, демонструючи з тріумфом подругам. Інша, набагато старша, зняла зі зморщеної шиї кольє та намагалася вручити його відьмакові. Потім побачила вираз його обличчя й швиденько відступила в натовп.

Засмерділо мускусом, крізь натовп, наче корабель крізь саргаси, продерся огроґном Мікіта. Заслонив собою відьмака й вивів його.

Викликаний медик оглянув Ґеральта, наклав шви. Любисток був дуже блідий. Пираль Пратт – спокійний. Наче нічого й не сталося. Але обличчя відьмака знову промовляло багато про що, бо він поспішив із поясненнями.

– До речі кажучи, – сказав, – отой прут, попередньо підпиляний та нагострений, упав на арену за моїм наказом.

– Дякую, що так швидко.

– Гості були на сьомому небі. Навіть бургомістр Коппенрат був задоволений, аж сяяв, а сучого сина важко задовольнити, на все крутить носом, похмурий, наче бордель вранці у понеділок. Посаду райця маю, ха, у кишені. А може, і вище сяду, якщо… Ти б не виступив тут за тиждень, Ґеральте? З подібним спектаклем?

– Тільки якщо, – відьмак ворухнув плечем, що люто боліло, – якщо замість вігілозавра на арені будеш ти, Пратт.

– Ото ти жартівник, ха-ха. Чув, Любистку, який він жартівник?

– Чув, – підтвердив поет, дивлячись на спину Ґеральта й зціпивши зуби. – Але це не був жарт, це було цілком серйозно. Я також цілком серйозно доводжу до твого відома, що урочистості зі шлюбом твоєї онуки не прикрашу виступом. Після того, як ти отак прийняв Ґеральта, можеш про це забути. Як і про інші можливі оказії, враховуючи хрестини та поховання. У тому числі й твоє власне.

Пираль Пратт глянув на нього, а в зміїних очах його щось блиснуло.

– Не виявляєш поваги, співаче, – вицідив. – Знову не виявляєш поваги. Напрошуєшся через те на лекцію. На науку…

Ґеральт наблизився та став перед ним. Мікіта засопів, підняв кулак, засмердів мускусом. Пираль Пратт жестом наказав йому заспокоїтися.

– Втрачаєш обличчя, Пратт, – повільно промовив відьмак. – Ми уклали угоду класично, за правилами та не менш важливими торговельними звичаями. Твої гості задоволені спектаклем, ти отримав престиж та перспективи засісти в міській раді. Я здобув потрібну інформацію. Дещо за дещо. Обидві сторони задоволені, тож тепер ми маємо попрощатися без жалю й гніву. А ти замість цього починаєш із погроз. Втрачаєш обличчя. Ходімо, Любистку.

Пер. із нім. А. Онишко (зі зміною). (Тут і далі прим. пер.)

Повернутися

Головогруди – частина тіла головоногих, до якої кріпляться кінцівки та ротові частини.

Повернутися

У силу факту (лат.).

Повернутися

Природа речей (лат.).

Повернутися

Пер. з англ. І. Стешенко.

Повернутися

Що пливе (фр.).

Повернутися

Сповіщення про злочин (лат.), юридична назва доносу.

Повернутися

Поодиноке свідчення не враховується. Свідчить один – ніхто не свідчить. Тож… (лат.).

Повернутися

Сумніваючись – утримайся (лат.).

Повернутися

Пер. з англ. Д. Павличка.

Повернутися

Варена шкіра (фр.).

Повернутися

Нічому не дивуйся (лат.).

Повернутися

З найбільшою шаною (лат.) – із відмінностями.

Повернутися

Сфера Землі підрозділена (лат.).

Повернутися

Або ж (лат.).

Повернутися

Підпора (лат.).

Повернутися

Що й потрібно було довести (лат.).

Повернутися