Книги Українською Мовою » 💙 Жіночий роман » Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова 📚 - Українською

Читати книгу - "Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лялька, або Бухгалтер на вимогу" автора Анна Пахомова. Жанр книги: 💙 Жіночий роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 21 22 23 ... 71
Перейти на сторінку:
ч. 15 Віолетта

15

Віолетта

В середині все продовжувало тремтіти, як від пробіжки марафону. Те що робив зі мною Журба було порочно, розпусно, але так солодко. Я не могла перед ним встояти. В жодному разі. Його енергетика діяла на мене як вогонь на бочку з бензином. Я вибухала, втрачала контроль над тілом, від чого потім шкодувала.

В присутності Артура я перетворююсь на безпорадну покірну ляльку. Ідеальну рабиню його бажань. І хоч в середині все протестує проти такої поведінки, моя прихована хтива натура бере гору над тілом, і змушує переступати все нові і нові грані гріха.

Як так сталось, що  я перетворилась на абсолютно залежну від Артура безсоромну кішку? Бухгалтер за викликом.

Губи ще відчували його смак. Я б мала каятись, але пережите гостре задоволення розтікалось патокою по жилах, і не давало зосередитись більше ні на чім.

Та більше такого не повториться. Ні за що!

Раз вже не вийшло з Котовським щось вирішити, то мабуть, краще написати листа Артуру, висловити всі свої претензії і пояснення, бо слухати він все одно мене не хоче. Доробити завдання від Аріни Львівни  і шукати іншу роботу.

Зранку, я як і планувала пішла в контору свого кривдника. В приймальні мене зустріла невідома жінка.

- Якщо ви щодо роботи, - зміряли мене зневажливим поглядом. – То вам на перший поверх у відділ кадрів, залиште своє резюме і візьміть направлення на профогляд.

Мене пересмикнуло від цих сів. А спочатку я не вбачала нічого підозрілого в необхідності медичного огляду, це ж роблять всі при прийомі на роботу.

- Ні, я по особистому питанню до Володимира Петровича, - твердо відповіла жінці, чим викликала в її холодних очах краплю інтересу.

- Залетіла, чи що? – вона виказала свою обізнаність справами офісу.

- Ні, - різкіше ніж треба відповіла їй.

- У Володимира Петровича нарада поза офісом, до вечора його не буде, приходьте завтра, - секретарка вткнулась в монітор комп’ютера, демонструючи, що розмова закінчилась.

Я переминалась з ноги на ногу, і не знала що робити далі.

- Розумієте,  - знову заговорила до жінки. – Хтось підробив моє портфоліо, це якась помилка, і..

- Дівчино! Я ж вам сказала приходить завтра, - обірвали мої пояснення.

Я вийшла з приймальні ні з чим. Похнюплено побрела на вулицю, і ледь не врізалась в коридорі в об’ємне пузо свого колишнього роботодавця.

- О, Володимир Петрович! – зраділа на мить, що зіткнулась з ним. Виходить секретар мені збрехала, щоб сповадити. Але доля підкинула шалену надію нарешті все з’ясувати.

- Чого тобі? – Котовський спробував обійти мене, не дуже привітно зиркаючи в мою сторону.

- Мої фото! Ви їх підробили!

- Не розумію про що ви, шановна, - він таки відсторонив мене рукою, і пройшов до себе в приймальню.

Все він розумів. Такі речі не роблять просто так, заради забавки. Але зрозуміти навіщо він це зробив я не могла. Невже дріб’язкова помста через відмову працювати на нього?

З цими невеселими думками повернулась на офіс до Артура. Щоб пережити чергове гріхопадіння.

Не доречно пригадалось, що мені цієї неділі йти з мамою на благословення. Таким обрядам завжди передувала сповідь у пастиря. Боже, як же я розповім йому, що мною користувались, а я відчувала від цього одне тільки задоволення?

Щокам стало гаряче. Сіла в крісло, і спробувала привести думки до ладу. Виходило погано. В голові паморочилось. Я навіть на обід не пішла, намагаючись надолужити пропущену роботу. Все ж вирішення особистих проблем ні на мить не приблизило мене до бажаного звільнення.

З кожною миттю мені ставало тільки гірше. Чи то від моїх думок, чи від спеки, але кістки почало ломити, очі пекли і сльозились, і в голові все плуталось. Я дивилась на екран комп’ютера, і бачила як стрибають цифри в рядках.

- Як у вас справи?  - в кабінет зазирнув самовдоволений Журба. Ніби то до Аріни Львівни, але його пекучий чорний погляд їв мене, обіцяючи нові і нові приниження, яких я виявляється чекала з завмиранням серця. Ніколи  в житті у мене не було стільки чоловічої уваги і це бентежило мене. Якби на місці Артура був інший чоловік, я б навіть уявити не могла своєї реакції. Але ж це Артур. Кохання всього мого життя. А я дурний метелик, що летить на пекельний вогонь його розпусти, і усвідомлюючи що згорить все одно про це мріє.

- О, Артур,  добре що ви зайшли, - головбух оживилась. – Тут принесли договір по виграному тендеру, з цими бюджетниками суцільна морока, я хотіла поговорити…

- Потім, - шеф відмахнувся від неї, і зупинився над моїм столом. Здавалось він змагається з бажанням забрати мене з кабінету негайно. Але натомість відвернувся, і знову почав говорити про справи з бухгалтером.

Я розслабилась. Виявляється до цього сиділа втиснута в крісло і навіть дихати боялась. Спробувала знову зайнятись накладними, але вони так мені і не давались. В голі засвербіло, я не втрималась і закашлялась.

- Тримайте, - Артур простягнув мені чашку з водою, бо стояв до невеличкої тумби з чайником найближче.

- Дякую,  - наші пальці зіткнулись, і мене знову вже вкотре вдарило струмом. Артур спохмурнів від чогось, і різко простягнув руку до мого обличчя.

Так, що я ледь не розхлюпала воду, яку так і не донесла до губ.  Велика чоловіча долоня лягла мені на чоло.

- Та ти гориш! – забувши про офіційний тон обурився Журба. – Негайно збирайся, і до лікаря!

- Це звичайна застуда, - спробувала заперечити я. Теж приклавши пальці до лоба, і справді відчула який він гарячий.

- Це вже занадто! Я казав лікар, значить лікар, - і похопившись очевидно, що на нас здивовано дивляться співробітники, додав. – У нас серйозна фірма, тобі треба лікарняний, щоб отримати страхову виплату. Негайно збирайтесь.

- Так-так,  - Аріна Львівна теж підключилась. – Віолеточко, у нас справді добра медична страховка, тож варто відвідати лікаря. Чому ж ти мовчала, якщо тобі було зле?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 21 22 23 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова"