Читати книгу - "Конкістадор"

Будуючи корабель, Кетца потоваришував з юнаком-однолітком на ім’я Маóні. Попри те, що спілкування з ним було непростим — адже їхні мови, хай і споріднені, все-таки різнилися, — обох юнаків хвилювали однакові ідеї. Маоні навчав Кетцу мудрощів мореплавства. Ця пара, наче дітлахи, проводила час, здебільшого ковзаючи в каное по спінених гребенях хвиль. Коли спадала темрява, вони орієнтувалися за зірками в небі. Так Кетца дізнався, що у цього народу, приреченого на нелюдські умови існування, є календар, набагато давніший за мешикський, який був дуже подібний до того, який склав він сам.

Папалоа з тривогою спостерігав за тим, як розвиваються стосунки столичного юнака з тубільцями. Особисто він не прагнув обходитися з уастеками як з рівнею: командир гарнізону гадав, що якщо ставитися до них по-людському, то вони забажають якихось прав. Він і Кетці висловив свої міркування. Утім, син мудрого Тепека шанобливо зазначив, що за обставин, що склалися, така політика зовсім не видається йому бездоганною, адже тут і тижня не мине без повстання.

— Ці дикуни підкоряються лише батогові, і якби не наша суворість, ми б мали тут гармидер щодня, — кинув на те Папалоа.

Хай там як, наполягав на своєму Кетца, відколи він задіяв у своєму проекті місцевих, принаймні його загін, що зайнятий будівництвом корабля, не бере участі у повстаннях. І тоді Папалоа бридко розреготався, пояснюючи, що Кетца навіть гадки не має, як його використовують: допомагаючи йому, дикуни уникають важчих завдань, які доводиться робити з-під палиці.

— Проблема не у праці, проблема у палиці, — сухим тоном мовив Кетца, додавши при цьому, що будівництво корабля аж ніяк не легка праця: витесувати, рубати та тягати стовбури — це дійсно важка праця, може, навіть важча за працю на полях.

Однак Папалоа не схилявся провадити дискусії. Насправді він дочекатися не міг, коли це столичне хлопченя, що звикло до байдикування, випещене у розкошах, у яких купається син члена Ради мудреців, нарешті змайструє свій корабель, забере своїх друзяк-тубільців і навіки згине у безодні океану.

24

Корабель вигнанців

За десять місяців безперервної праці корабель таки збудували. Кетца та уастеки працювали самі, мало не потай, на галявині серед густих чагарників, на березі річки, що впадала у море. Кетца прагнув не лише сховатися від сторонніх очей, а й захистити витвір своїх рук від грабунку, — до цього часто вдавалися в’язні, за якими наглядав Папалоа. Праця була надто трудомістка, щоб ризикувати її здобутками, — юнак не бажав обертати корабель на набуток непередбачуваних мешканців селища. Первісний задум Кетци зазнав чималих змін завдяки розважливим підказкам Маоні, який, здавалося, всотав потяг до моря з материнським молоком.

Зрештою, вийшла величезна споруда. Корабель спускали на води річки, підмостивши товсті стовбури. Він важив стільки, що коли його було спущено на воду, хвиля, піднята ним, сколихнула прибережний очерет, а звірина, що снувала неподалік, розбіглася по чагарниках. Однак сам корабель не похитнувся, не нахилився — немовби стояв на дні річки. Корабель стояв так незворушно, що багато хто гадав, що він ураз сів на мілину. Але щойно команда зійшла на борт, усі переконалися, що то він так стоїть на плаву — ніби досі не зійшов із суходолу. Кетца та Маоні взялися за передні весла, решта будівничих зайняли ще десять місць для веслування. За командою молодого капітана всі разом опустили весла у воду, і тоді корабель м’яко та легко зрушив з місця уперед, ніби то якесь маленьке каное, а не велетенська споруда з дерев’яних колод. Відчувши, що дерев’яний колос не лише не має наміру тонути, а й іде упевненою ходою, веслувальники вигукнули так голосно, що це почули навіть у селищі. Коли корабель дістався гирла річки, до нього підпливло кілька рибальських човнів — порівняно з ними корабель скидався на кита, що пливе, оточений дрібного рибою. Решта уастеків бігли берегом, ошелешено споглядаючи небачену дивину.

Корабель мав двадцять кроків уздовж, а частина судна, що здіймалася над водою, була заввишки як п’ятеро чоловіків, яких поставлено один на одного. Корпус, який у променях призахідного сонця виблискував позолотою, було зроблено з дерева теокуауїтль — рідкісного різновиду кедра, який удосталь зростав у тутешній сельві. Це були не зв’язані між собою стовбури, а дошки, ретельно обрізані, вилощені, підігнані одна до одної за допомогою пазиків — технології, яку раніше не використовували і яку винайшов Маоні, а Кетца допрацював. Палуба була простора, а під нею розташовувалось приміщення для веслувальників, які там ховались від негоди; місця ставало й для того, щоб кілька чоловік мали змогу поспати. Приміщення нижче ватерлінії, яке мало лаз нагору, скидалося на місткий льох — у ньому зберігатимуться припаси для тривалої подорожі. Здаля корабель скидався на тіло змії в оперенні: на носі — жаске обличчя з гострими іклами, а на кормі — звивистий хвіст. Судно просувалося уздовж піщаного берега, й на нього сходилися подивитися люди: то було гарне й водночас страхітливе видовище. Веслування та жаска зміїна подоба корабля робили його схожим на живу істоту. Для нього ніби й не існувало хвиль: вони розбивались об кіль, ніяк не порушуючи плавкої ходи. Кетца зліз на щоглу, що здіймалася посеред палуби, смикнув за мотузку, — й тоді над кораблем розпустилося величезне тростяне вітрило, яке довершило чудове видовище. Капітан, стоячи на верхівці щогли, помахав на знак вітання рукою, й тоді дорослі та діти, що зібралися на березі, зайшлися у захопленому крику, махаючи руками у відповідь і намагаючись підстрибнути якнайвище. Цей корабель, рівного якому ніхто ніколи не бачив, засвідчував, що давні родичі, мешики та уастеки, знову мали змогу стати братами.

Й лише одна людина стояла мовчки, незворушно. Папалоа не мав наміру дозволити такий союз. Начальник гарнізону ляснув батогом повітря і, різко розвернувшись, пішов геть від юрби.

Йому нічого було святкувати.

25

Мрія переможених

Здавалось, усе просувається так само легко, як новий корабель ковзає водою. Кетца замислився над тим, що досі не має екіпажу. Дотепер син Тепека міг розраховувати лише на свою праву руку — Маоні, який не лише був першокласним мореплавцем, а й уявляв собі всесвіт подібно