Читати книгу - "Бентежна кров, Джоан Роулінг"

Страйк не усміхнувся. Він випив чимало віскі, і думати це не допомагало. Першою заговорила Робін.

— Так, ми можемо сказати все правлінню і прийняти, що тим самим зруйнуємо кілька життів... або можемо дати їм розірвати наш контракт, нічого не сказавши, і нехай Мутний далі шантажує ШМ... Або...

— Так,— похмуро мовив Страйк,— ось питання, правда? Де третій варіант, щоб і Мутного вивести на чисту воду, і ШМ не кинувся в Темзу?

— А схоже, що Елінор підтримає ШМ,— спитала Робін у Барклея,— якщо він скаже, що йдеться про адюльтер? Дружина ШМ, звісно, не зрадіє.

— Так-так, Елінор його підтримає,— кивнув Барклей.— Це в її інтересах.

— Я б дуже хотів прищикнути Мутного,— сказав Страйк.— Клієнти будуть дуже раді, якщо ми позбудемося Мутного, а компанію не протягнуть по газетах... а це станеться, якщо дізнаються, що голова правління любить тальк на дупі... Якщо секретарка піддається

сексуальним домаганням,— провадив Страйк,— і бачить, як він на роботі нюхає кокс, чого не скаржиться?

— Боїться, що не повірять? — припустила Робін.— Чи боїться втратити роботу?

— А можеш,— звернувся до неї Страйк,— подзвонити Моррису? Він ще має контакти дівчини. А ти, Барклею,— додав Страйк, з третьої спроби підвівся з дивана й рушив до кабінету,— ходи сюди, треба переписати графік на наступний тиждень. Робін не може стежити за людьми, поки в неї такий вигляд, ніби щойно витримала три раунди з Тайсоном Ф’юрі.

Чоловіки зайшли до Страйкового кабінету. Робін лишилася сидіти за столом Пат, думаючи не про те, що розповів їм Барклей, а про ту хвильку до його приходу, коли вони зі Страйком сиділи в напівтемряві. Згадка про те, як Страйк сказав, що вона — його найкращий друг, подарувала відчуття неймовірної легкості — ніби якийсь тягар, про який Робін навіть не знала, зник назавжди.

Якусь мить потішившись цим відчуття, Робін дістала мобільний і подивилася повідомлення, які надіслав Моррис. У першому було одне слово — «лол» — і картинка з написом: «Поліція виявила склад підробної віагри за допомогою службових імпотентів». У другому повідомленні — питання: «Не смішно?»

— Ні,— буркнула Робін.— Не смішно.

Підвівшись, вона набрала Морриса й почала однією рукою прибирати тарілки й коробки, другою тримаючи телефон біля вуха.

— Доброго вечора,— швидко взяв слухавку Моррис.— Дзвониш сказати, що трапився службовий імпотент?

— Ти за кермом? — Робін проігнорувала дотеп.

— Пішки. Будинок для старих щойно зачинили на ніч. Я, власне, неподалік офісу, збираюся підмінити Гатчинса. Він під «Плющем», стежить за бойфрендом міс Джоне.

— Нам треба контакти секретарки Мутного,— сказала Робін.

— Що? Нащо?

— Ми дізналися, чим він шантажує Шефа, але,— вона завагалася, уявивши, скільки жартів на тему ШМ доведеться витерпіти, якщо сказати Моррису, що робить для нього Елінор Дін,— там нічого кримінального, і ніхто не постраждав. Хочемо ще раз поговорити з секретаркою Мутного. Потрібні її контакти.

— Ой, краще до неї не повертатися,— сказав Моррис.— Погана ідея.

— Чому? — спитала Робін, опускаючи порожні упаковки в смітник і стараючись не супитися, бо було боляче.

— Бо... бляха,— сказав Моррис, який зазвичай не лаявся в розмовах з Робін.— Це ж ти сказала, що не треба її чіпати.

За спиною Робін у кабінеті Барклей засміявся у відповідь на щось, що сказав Страйк. Втретє за вечір Робін відчула біду.

— Соле,— мовила вона,— ти що — з нею зустрічаєшся?

Він відповів не одразу. Робін зібрала тарілки зі столу й віднесла у раковину, чекаючи на його відповідь.

— Та ні, звісно, ні,— відповів він і спробував засміятися.— Я просто думаю, що це погана ідея. Ти сама раніше казала: їй є що втрачати...

— Але цього разу ми не будемо просити її підставити Мутного...

— Мені треба про це подумати,— заявив Моррис.

Робін понесла до раковини ножі й виделки.

— Соле, це не предмет для обговорення. Нам потрібні її контакти.

— Не знаю, чи вони в мене лишилися,— відповів Моррис, і Робін зрозуміла, що він бреше.— А де зараз Страйк?

— На Денмарк-стріт,— відповіла Робін. Не бажаючи слухати жарти про себе й Страйка в темному офісі, вона спеціально не сказала, що теж там.

— Гаразд, наберу його,— мовив Моррис і, не даючи Робін слова сказати, обірвав дзвінок.

Випите віскі й досі діяло як анестезія. Робін знала, що навіть якби була зовсім твереза, то тільки дужче розсердилася б на новий випадок, коли Моррис поставився до неї не як до партнера у фірмі, а як до Страйкової секретарки.

Увімкнувши воду в тісному кухонному кутку, вона почала мити тарілки й виделки. Соус від каррі стікав у отвір раковини, а думки Робін знову повернулися до тої хвильки перед приходом Барклея, коли вони зі Страйком сиділи в напівтемряві.

Внизу по Чаринг-Кросс-роуд проїхала машина, з якої лунала пісня Рити Ори «І will never let you down» — «Я ніколи тебе не підведу». Робін почала тихенько підспівувати:

Tell me baby what we gonna do I’ll make it easy, got a lot to lose [12] ...

Робін заткала отвір пробкою і почала наповнювати раковину, видушила на посуд трохи мила. Наспівуючи, вона кинула погляд на горілку, яку купив Страйк, але ні він, ні вона не пили. Згадалася горілка, яку Оукден украв на барбекю в Марго...

You’ve been tired of watching