Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Серце гріє 📚 - Українською

Читати книгу - "Серце гріє"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Серце гріє" автора Інга Пфлаумер. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 73
Перейти на сторінку:
class="p1">— Якщо ви не помітили, я ще й досі тримаю стелю. І мені це неабияк набридло, — почулося згори.

Восьмий день, місяць малого достатку

У зворотній шлях вирушили на світанку. Минулий день Майя та Грей витратили на зцілення ран потерпілих у шахті, Дарт провів день зі старостою, а Нел і Тара допомагали жителям забивати вхід у шахту, відновлювали пошкоджений поверх у готелі та збирали візок для транспортування Кісімото.

Ніхто з мешканців Тріаса не пам’ятав подій останніх днів аж до появи елементала в шахті. Спогади зниклих джун-вей закінчувалися розмовою Кісімото із сото Андроніусом. Що вони робили останнього тижня й де були увесь цей час — сказати вони не могли. Із причин, яких Майя так і не зрозуміла, четверо джун-вей вирішили затриматися в Тріасі. Можливо, сподівалися, що пам’ять повернеться до них у тих самих місцях, де зникла? Відповіді Майя не знала. Сам Кісімото так і не опритомнів. Шеїчі повідомив, що дато Гай вимагає якнайшвидше доставити хлопця в Ормрон.

Туман зник. Майя з тугою поглядала на бляклі поля й сіре небо над головою. Після бою майстер Дарт на руках доніс її до готелю — але всі ці події Майя пам’ятала не зовсім виразно. Напевно, чимось скривдила його або розчарувала — мабуть, у його плани не входило ставати нянькою для безпорадної джун-вей. За вчорашній день він не озвався до неї навіть словом. І Майя сумнівалася, що найближчим часом озветься.

Кісімото лежав на солом’яній підстилці. Майя дбайливо витирала вкрите краплями поту чоло та-вея. Насправді вона б охоче поступилася цим обов’язком Тарі, щоб мати можливість їхати верхи поруч із Дартом, але той був далеко попереду, ніби намагався триматися якнайдалі від інших.

Уперше за увесь час навчання в гакко Дарт почувався таким розгубленим. Його п’ятірка впоралася з елементалом — хіба це не привід для гордощів? Але це була його п’ятірка. Не він сам!

Майя врятувала його, Тара боролася з духом майже сам-на-сам, Нел знищив елементала, а про Грея й говорити не варто — якби не феноменальні здібності хлопця, на дні шахти лежало б п’ять тіл.

Вони впоралися. Тільки звідки в нього відчуття, що він програв?

Якби не допомога цих чотирьох, його б зараз тут не було. Вони допомогли йому — і в цьому була головна проблема. Дарт не мав права розраховувати на допомогу! Він був зобов’язаний упоратися з усім цим самотужки. Й не впорався.

Не впорався, так само, як тоді, дев’ять років тому.

— Велика сило… Ніхто… Ніхто не впорається… Віддай їй… Візьми в неї… Вона дасть велику силу! — долинуло до вух Дарта.

Він озирнувся. Кісімото підвівся на матраці й дивився просто в очі майстрові. Дарту здалося, що в чорних очах та-вея грають червоні відблиски.

Кісімото впав на спину й замовк, а перед очима в Дарта знову виникло дивовижно гарне обличчя жінки з гранатовими очима.

Розділ II

Минулі гріхи

Одинадцятий день, місяць білої роси

Тара перестала бачити світло. Світ навколо поглинула пітьма — безпросвітна пітьма без початку й кінця. «Виходить, ось що відчувають люди, вмираючи?» — майнуло в її думках, і свідомість немовби розділилася. Одна частина кричала, благала й просила: «Жити! Я хочу жити! Мені лише чотирнадцять — як же мої мрії, як Реана? Усе не може скінчитися так!» Інша частина пам’ятала про пережитий біль, коли здавалося, що тіло рвуть навпіл, викручуючи жили. «Смерть — це спокій, — шепотіла ця половина. — Не буде більше болю, страждань і прикростей. Тільки спокій. Хіба ти не хочеш спокою? Ти ж так стомилася…»

Чиїсь руки гладили її чоло, Тара відчувала вологі краплі на своїй шкірі. Але невдовзі і це відчуття зникло.

На вісім днів раніше. Третій день, місяць білої роси

— Майже двадцять завдань, — зітхнула Майя. — Майже двадцять завдань, і він жодного разу зі мною не розмовляв!

На очах у дівчинки виступили сльози.

— Ти перебільшуєш. Узагалі от жодним словом не озвався? — Віра налила в кухоль подруги ще трав’яного чаю.

— Не більше, ніж іншим, розумієш? Він взагалі розмовляє з нами тільки в наказовому способі. А тоді, у Тріасі, я ж думала… — Майя увіткнулась носом у подушку й остаточно розридалася.

— Ти не могла б тихіше ридати? Читати неможливо! — на порозі стала Інжера.

— Іди під три чорти! — не стрималася Майя та пожбурила в сестру подушкою. Двері швидко зачинились, але до дівчини долетів голос сестри:

— Слина та шмарклі третій місяць. Збожеволіти можна!

Віра обійняла подругу за плечі, підставляючи замість подушки власний зелений жилет.

— Я так більше не можу, — ридала Майя. — Він мене ненавидить.

— Ну, це надто сильно сказано, — заперечила Віра. — Не думаю, що Дарт у принципі здатен на такі сильні емоції…

У двері постукали.

— Нікого не хочу бачити!

— Майє, твоїй команді надійшло нове завдання. Думаю, тобі все-таки доведеться сьогодні вийти з кімнати.

Із цими словами Аміна Політріс вийшла на кухню. Схоже, її дівчинка трагічно переживала першу закоханість. Але хто її не переживав?

— Гаразд, я тоді побігла. Але ця заморожена рибина напрошується на неприємності! — Віра ледь відсунулася від подруги.

— Він не заморожена рибина! — одразу заперечила Майя.

Віра похитала головою. Хоч би як сильно її подруга страждала через молодого майстра, варто було комусь несхвально висловитися про нього — Майя відразу перетворювалась на захисницю пригнобленого та скривдженого та-вея. Суперечка була б безглуздям — поки Майя сама не зрозуміє, що таке Дарт Велоні, відкривати їй очі на нього — марна витрата часу й сил.

Щойно подруга зачинила за собою двері, Майя підвелася з ліжка й попленталась у ванну — давати собі раду.

Грандмайстер підвів голову. На порозі постав Шеїчі, прихилився до одвірка. Темне запинало приховувало вираз обличчя сото, але Гай був упевнений — очі його друга виражають несхвалення.

— Що цього разу? — прошелестів Шеїчі. — Порятунок корови, котра провалилася в яму? Організоване переведення бабусь через дорогу? Рознесення ранкових газет?

Гай відклав перо й відсунув список наказів, які підписував.

— Ти чудово знаєш, чому я це роблю, — роздратовано відповів він. — Ця п’ятірка на першому завданні втрапила в таку халепу…

— Дозволь, я дещо тобі нагадаю. Ці п’ятеро не тільки знайшли зниклих учнів, а й упоралися з незавершеним елементалом. А ти відправляєш їх на завдання, яке до снаги й п’ятирічній дитині.

Шеїчі причинив двері й розташувався в кріслі.

— Мора й Феаліс четвертий місяць б’ються над

1 ... 22 23 24 ... 73
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Серце гріє», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Серце гріє"