Читати книгу - "Детективне бюро «примара»: Два світи, Оля Лях"

«Іще... трошки», - вільна рука нарешті намацала пістолет в кобурі. Різкий ривок, знятий запобіжник і вся обойма увійшла в тіло монстра. Той завив і відступив від дівчини, дряпаючи гострими кігтями шкіру до крові. Кора перекотилась подалі від виючої звірюги, але ні сил, ні можливості піднятися не було.

«Ну, хоч нести далеко не доведеться», - не весело подумала вона, дивлячись на кам'яні хрести і плити з янголятами. Нова хвиля болю - монстр знов став на неї, і світ почав розпливатись. Останнє, що вона побачила - яскраве зелене світло і чийсь сильний вольовий голос.