Читати книгу - "Заручниця для мажора, Деріка Лонг"

— Вдячна... Через тебе червонію. Ти теж маєш чудовий вигляд, красуня. — ми обіймаємось та прямуємо до нашого спільного кабінету. Катька весела дівчина, талановита, і досить говірка, з нею, насправді, нудно не буде.

— Сьогодні планую розпочати нову свою роботу. В мене замовили родинну картину, тобто великий портрет на якому буде зображена сім‘я. — метушиться по кімнаті.

Підходжу до полотна та оцінюю свою, майже готову роботу. Вона мені здається, однією з найкращих.

— Катрусь, тобі як? — помічаю зосереджений погляд моєї подруги.

— Мені дуже подобається, чудова художня композиція. — з посмішкою на обличчі приступаю до роботи.

Осінній день минає дуже швидко, на вулиці темніє...

— Неймовірно! Художниця моя! — голосить Макар, який приїхав забрати мене з робити, додому. — Мілашка, ти не зголодніла?

— Ой, привіт. — Катька вистрибує поперед мене до мого хлопця, закриваючи мене. — Ти, я бачу в точнісіньку годину приїджаєш, щоб забрати свою дівчинку. — Макарчик обходить мою подругу та прямує в мої обійми.

— Звісно. Після роботи, одразу до неї. — відповідає на розмову. — В ресторан поїдемо вечеряти?

— Мені щось так хочеться піци... Некорисної їди хочеться, щоб добре наїстись. — сміюсь та бачу як мій коханий погоджується з моєю ідеєю.

— Від піци набирають зайві кілограми. — чухає потилицю та дивиться на нас з Макаром. — Я завжди обираю здорову їжу, та слідкую за своє фігуркую. — крутиться.

До чого вона це сказала? Мені не має за що перейматись, від природи я струнка. А побалувати себе смачненьким, всі люблять.

— Гаразд. — звертаюсь до подружки— Можеш їсти салатики, а ми їдемо смакувати папероні. Свою роботу, я закінчила, тож закриєш кабінет...

*****

— Мені будь ласка, картоплю фрі, папероні, два сирних соуса та кока—колу. — наніч саме те, що потрібно... Головне, щоб живіт не болів.

— В мене така цікава пропозиція для тебе. — інтригує та кліпає очима. — Пропою відкрити виставку твоїх робіт, в центрі міста. Щоб оточуючі оцінили твої творіння, можливо нові клієнти знайдуться, чи навіть хтось запропонує цікавий проект.

Я вікрила рота, сама цього не помітивши. Навіть мріяти про таке не могла, і я розумію, що Макар здатен на все, лише б я посміхалась.

— Ого, це суперова ідея. Мені дуже хочеться з тобою погодитись, але як це все організувати?

— Всі ці питання, залиш мені. Думаю на слідуючий понеділок, виставка відбудеться. — зараз у нас вівторок, тож залишається дуже мало часу, до моєї мрії. Вже не можу дочекатися...

*****

Новий день. Сьогодні в планах піти до магазину, щоб купити нові матеріали для моїх художніх робіт. Макар ще в 8 годин поїхав на роботу, він створив власну сіть магазинів з інтер‘єру та дизайну, для проектів будинків.

*****

— Ще потрібні гелеві фарби. — відчуття, ніби купила все що продавалось в магазині, і не тільки.

— Як ви це все донесете? — цікавиця продавщиця.

— Таксі, мабуть буду викликати... — через зайняті руки, не можу дістати гаманець з сумочки.

— Як наче здуріла... Навіщо мені так багато матеріалу для роботу?

Лише встигла вийти з магазину, як починає накрапати дощ... Холодний вітер, заплутує моє волосся та не дає мені дійти до потрібного місця.

— Дівчино,заждіть. — молодий незнайомець підіймає з підлоги фарби, які дуже швидко розсипались через непогоду. — Ось тримайте. Ви куди прямуєте? Можливо я вас підвезу?

— Мені таксі потрібно, а вам дякую за допомогу. — через вітер погано чую, до того ж мій хлопець, не зможе за мною приїхати, через заплановану конференцію.

— Так я таксіст. — не відпускає мене хлопець. — Ось автомобіль припаркований.— показує рукою на машину, з надписом «таксі»... Розумію, що він шукає собі клієнтів, погоджуюсь сісти в автівку.

— Погода сьогодні сіра та мокра. — намагається підтримувати зі мною розмову, хоча баче, що я незавзято відповідаю. Повідомляю йому адресу та спокійно, мовчки сиджу.

— Художниця? — розтягує посмішку. Голубоокий блондин, з милими рисами обличчя..

— Так, малюю. — не підтримую розмову. Помічаю як він повертає голову та дивиться на мене.

— А я не вмію. Не те щоб не вмію, навіть не пробував малювати... Таксистом працюю і цього досить. Де можна навчитись малюванню?

— А вам це навіщо? — нарешті мене зацікавила розмова.— Звісно, існує безліч курсів, на яких можливо вчитись та вдосконалювати свої навички.

Хлопець уважно слідкує за дорогою та відповідає:

— Для душі, думаю, що це прекрасне заняття, щоб відпочити від буденності.

— Для кого як. — ми під‘їджаємо до мого будинку.

— Я Станіслав, можна просто Стас. — повідомляє своє ім‘я та хоче дізнатись моє.

— А я вам дякую, що завезли за потрібним адресом. — протягую готівку та виходжу з автомобіля, помітивши як він підняв брови, та зрозумів, що я дівчинка з характером.

— Художниця... — останнє, що почула.

*****

Запекти курочку з картоплею була гарна ідея, а ще краща, це розібратись як саме працює наша нова духовка. Макар повідомляв, що вона сучасна, і з нею легке розібратись, але чомусь без чоловічої допомоги, в мене не виходить.