Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Шлях Королеви, Алюшина Полина 📚 - Українською

Читати книгу - "Шлях Королеви, Алюшина Полина"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шлях Королеви" автора Алюшина Полина. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 131
Перейти на сторінку:
6 Розділ: Пожежа

- Вчителі також були вартовими кожного короля. Вони повинні були всіляко допомагати королю з будь-якими проблемами, підтримувати та захищати у критичні моменти його життя. Найстарший із них живе на землях звіроподібних у вулкані під назвою «Володар вогню». Ім'я йому Магума. Це демон-напівбог бойових мистецтв і ковальства. – Продовжувала розповідати алхімік, повністю заспокоївшись.

 - У вулкані? Який постійно вивергається? Ми згоримо живцем швидше, ніж дістанемося туди! – Білошкіра ельфійка не вірила своїм вухам. Маль у житті ніколи не бачила справжнього вулкана. Лише в дитинстві чула вона розповіді дорослих про вогняні гори, які вивергали полум'я, немов справжні дракони! Допитливий розум і дитяча фантазія зіграли злий жарт над ельфійкою, створивши вулкани для неї неймовірно страшними монстрами. І тепер їй належить не тільки знайти цього монстра, а й забратися в нього! Страшнішу пригоду Маль і уявити не могла.

 - Маль права, це великий ризик. Про інших вартових є щось? - Ронал зацікавлено повернувся у бік алхіміка, відкривши обидва ока і зігнувши ноги в колінах.

- На жаль, ні. Інші втекли після смерті Нітрил. Де вони зараз, навіть у літописах не написано. Можливо, цей Магума може знати. – Аліка закрила книгу, засмучено похитавши головою.

- Тоді рушимо до «Володаря вогню». - Не моргнувши оком сказала Ріель, вкотре посадивши малу спокійно на своїх колінах.

- Я з тобою, Ріель. Давно хотілося вулкан хоч оком побачити. А то півжиття прожив поряд, а одні історії тільки й чув! Маль, а Маль? - Грайливо промовив ім'я ельфійки перевертень, повернувшись до скам'янілої лучниці.

 - Так? Що? - Маль повернулася із задумливого заціпеніння. - Я з вами. Як же інакше? За вами нагляд потрібен, а то королеву взагалі загубите по дорозі! - Примруживши невдоволено очі і повернувшись до Ронала, вимовила лучниця. Маль вміло приховала своє хвилювання.

- Чому це? - Вмить наїжачився перевертень, нахилившись вперед.

 - Та тому, що якби не її луска, то вона згоріла б ще в печі у Гредхарда! - Ельфійка схрестила руки і, випроставши витончену спинку, відвернулася від лікана.

 - Гей! Я взагалі першим помітив її пропажу! - Підхопившись зі стільця, прокричав перевертень.

- Але це саме я перша побігла діставати пані з печі! - Крикнула Маль і вперлася чолом у лоб перевертня.

 - Ха-ха-ха-ха! - Розреготалася Ріель.

- Як? Що? Ви діставали її з печі? Хіба дракони з'являються на світ від жару печі? – Здивувалася алхімік.

Маль і Ронал, продовжуючи впиратися один в одного головами, повернулися до фукуроу.

- Та, ні ж! Вона там їла булки!

- Які булки? - Прокричала у відповідь алхімік. Ріель стежила за цією тирадою і сміялася так, що текли сльози. А маленька Лія їй вторила, при цьому облизуючи пальчики і прицмокуючи, наче згадуючи солодкий смак ароматних булок. Алхімік глянула на драконицю, яка зображала поїдання випічки, та теж розсміялася.

- З корицею! - Відповіли їй Маль та Ронал.

 - Міледі! Міледі! – Перервав їх крик з-за дверей зали. Всі повернули голову у той бік.

 - Ну, що там знову? - Роздратовано вигукнув Ронал.

 - Це мій помічник, Фан де Міскіс. Йому, мабуть, знову кошмари наснилися, ха-ха. - Витираючи тильною стороною долоні сльози від сміху, сказала Аліка Зоряна.

Двері різко відчинилися, і в зал вбіг маленький зелений гоблін у білій сорочці, маленькому солом'яному капелюшку, штанях на жовтих підтяжках і садових чобітках, з очима, витріщеними від жаху. Він пробіг поряд зі столом, зупинившись біля ніг фукуроу. Гоблін зняв із себе капелюшок. Відхекавшись, випалив:

- Міледі, біда!

 - Що трапилося, де Міскіс? - Здивовано запитала Аліка.

- Пішов я, значить, у сад квіти поливати і побачив у вечірній тиші, як великий загін демонів їде сюди верхи. Попереду всіх їде однорукий генерал! - Затрясся гоблін, як лист на вітру Його очі почали бігати сюди-туди, а спина обливатися холодним потом.

- Мабуть, це Арагол. Пси привели його сюди! - Стрепенулась Маль, схопившись за свій лук.

Ситуація різко змінилася. З обличь героїв зникли посмішки, страх і паніка заполонила всіх. Ріель притиснула дитину до себе, дивлячись то на Ронала, то на Маль. Перевертень наїжачився і подивився у вікно. Сам для себе наголосив, що це не варіант, адже воно дивилося на ворота маєтку.

 - Він вже ту-у-у-т! – Заверещав гоблін. Притиснувши капелюшок, він втік у невідомому напрямку. Зовні почулися фанфари і скрегіт металу, який прогинався під натиском демонічних створінь.

 - Маль, Ронал, Ріель, швидко спустіться вниз, зверніть праворуч і спускайтеся в підвал, а я поки відволічу їх.

Не встигли мандрівники заперечити щось алхіміку, як та зникла. Наступної миті вона з'явилася на ганку маєтку. Десятки смолоскипів горіли в темряві, освітлюючи дорогу, як сонце вдень. Яскраві очі демонів виблискували рубінами. З пащ коней, як із розтоплених печей, валила пара. Вперед виїхав демон у золотій броні, у шоломі-черепі з пір'ям фенікса на маківці та з могутнім мечем у піхвах. Його кінь акуратно і легко ступав уперед, похитуючи своєю головою і скидаючи з себе неслухняні бурі локони гриви. Поводдя сяяли сріблом, бард виблискував іскрами, натертий до блиску, а нові підкови цокали, ударяючись при кожному кроці об дорогу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 22 23 24 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шлях Королеви, Алюшина Полина», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шлях Королеви, Алюшина Полина"