Читати книгу - "Сни - мої єтюди, Алюшина Полина"

- Ліліє, ні, постривай! - Прокричав Ліам, виставивши здорову руку вперед.

- Не бійся ... це не боляче ... - З натиском на останнє слово промовила Лілія. В цей момент біля вуха дівчини прозвучало:

- Пробач, сестро ... - Лілія обернулася. Мить, і куля роздробила її голову. Дівчина здригнулася і впала на землю. За нею стояла старша дочка сім'ї Летфінів.

- Роза ... - Протяг Ліам, підводячись. Жінка відразу ж направила на нього пістолет і байдуже сказала:

- Не сіпайся, Ліам ... З мене вистачить смертей ...

З-за машини вийшов Джеймс, він поклав одну руку на плече Розі, а іншою повільно забрав спертий нею свій пістолет і прибрав його до себе за пояс. Тут прокинувся Віктор. Побачивши мертве тіло у себе в ногах, біловолосий чоловік спробував бігти, але його шнурки на найкрасивіших туфлях були зав'язані мертвим вузлом. Його безглузде падіння розсмішило лаурів, що сиділи на гілках. Маленькі створіння мало не падали, дивлячись на те, як той борсається.

- Ах, ви мерзенні лаури! – Прокричав Віктор, намагаючись розв'язати свої шнурки. Це йому не вдалось, тому що з-під землі полізли ліани і зв'язали помічника по руках та ногах. - Відпустіть мене! Ви зловили невинного! – Кричав чоловік, борсаючись по землі.

- Якраз ми взяли тих, хто нам потрібен. – Сказав Джеймс і підтягнув Віктора до Ліама.

- Ви не доведете моєї провини!

- Мені й доводити особливо нема чого. - Відповів детектив, принагідно. Для початку я записав Вашу нещодавню розмову, так що суд вже повернеться проти Вас. Так само Ви самі себе підставили, коли запитали у мене за гроші. Вже тоді я підозрював тут недобре. Ви самі себе видали, прилетівши сюди у пошуках сейф-картки, виявивши цим особливу зацікавленість. У місті Ви маєте неприємну репутацію, як вчитель, який спокушає своїх учениць. Про Ваше життя в інституті я поки що мовчу. Спочатку я вважав це забобонами, але, як бачу, люди, у яких натура вже прогнила до дірок, ніколи більше не можуть змінитися.

- А як же ви збираєтесь притягнути мене до відповідальності? Простого запису нашої розмови буде занадто мало! – Понадіявся Ліам.

- Ну… якщо чесно, для звичайних поліцейських справа Вашого брата і справді залишилася б нерозгаданою. – Джеймс притулився спиною до машини. Саме для цього існує моя організація ОДМС. Як відомо, вампіри і вам подібні істоти не залишають відбитків пальців, а ваше відмерле волосся спопеляється протягом декількох секунд. А ще якщо додати вашу здатність ховатися в тіні, то навіть досвідчений детектив не розкриє злочину довіку. Але Ви, як і всі створіння, що мають можливість володіти хоч і слабкою, але все ж таки магією, залишаєте по собі магічний слід.

Коли я прибув на місце вбивства, поліцейські обнишпорили всі куточки, але так і не змогли знайти кулю. Це залишилося для них загадкою. Я відразу збагнув, що постріл був зроблений зблизька, тому що куля вийшла на виліт. А коли так, то в мене два козирі опинилися в руці. По-перше, Морган, який так сильно був охоплений «теорією змови» і який не довіряв нікому, нікого чужого не підпустив би до себе настільки близько. Отже, вистрілив у нього той, кого він добре знав і кому довіряв. А, по-друге, куля, випущена зблизька, могла застрягти в стіні, де, власне, я її й знайшов. І ось це відіграло вирішальну роль. Її могли б розтоптати перші роззяви, а мені пощастило знайти кулю майже вцілілою.

Виявивши в ній механізм, я одразу поїхав на розтин, щоб встигнути взяти на аналіз залишки крові Вашого брата, яка ще могла б бути в процесі перетворення і зберігала б залишки чужої енергії. Я встиг. А знайти людину з такою ж енергією в нашій базі даних не складно. Ваш батько виявився одним з багатьох, хто довірив своє життя і життя своїх дітей нашій організації, яка, крім розкриття вбивств, допомагає магічним створінням мирно жити з людьми. Про кожного з вас зібрано окрему справу – ім'я, вік, зовнішність, група крові та відомості про енергію вашого тіла.

Одразу як я прибув в будинок Вашого батька, я помітив Ваше хвилювання, Ваш страх - Усміхнувся Джеймс, сівши перед Ліамом навпочіпки. - Звичайно, це все непрямі докази, але проти підтвердження Вашого магічного сліду, зафіксованого в лабораторії нашої організації, Ви не зможете нічого пред'явити. Плюс до всього наші помічники, - Джеймс кивнув у бік кущів і дерев недалеко від машини і кілька десятків яскраво-жовтих крапок з’явилось серед густої зелені у сутінках дня. - А їх тут понад сотню, також підтвердять Ваші слова, сказані кілька хвилин тому. Отже, Ваша вина так само доведена, пане Ліам. – Посмішка детектива стала ще яскравішою, ніж була до цього. Вампір опустив голову і тихо спитав:

- А де ж тоді гроші? Де карта з грошима Моргана?

- Вона знаходиться в одержувача, кому ця карта і була призначена, можете не турбуватися. А тепер відправимо Вас куди слід. - Джеймс підвівся і відкривши портал, пропустив через них Ліама та Віктора.

- Що з ними буде? - Запитала Роза, стиснувши своє передпліччя рукою.

- Суд винесе рішення і, швидше за все, Вашому братові доведеться кілька десятків років посидіти в камері, а щодо Віктора я точно сказати не можу. - Джеймс розвернувся всім корпусом до високої блідої жінки.

- Але й Вам, моя люба Роза, теж доведеться відповісти за вбивство сестри. Але тут, я думаю, - детектив подивився на труп молодої дівчини, - буде використано пом'якшувальні обставини, адже Ваша сестра мала сильний психічний розлад.