Читати книгу - "Агентство "Шарашка та партнери", Олена Гриб"

Її останній притулок захоплено. Дім… Рідний куточок, який у підсвідомості асоціювався з безпекою, не встояв перед впевненим натиском небажаного доброзичливця. Більше тікати нікуди… Своя ж кімната перетворилася на пастку! Як у таких умовах переконувати себе, що все на краще?

– Добрий вечір! Як доїхали? – заливалася соловейком мама. – Проходьте, не соромтеся! Кави? Чаю?

– Дякую, Анастасіє Петрівно. Чаю, будь ласка. Здрастуй, Аліно.

«Кошмар наяву…» – у неприємних снах Віта часто тікала від невидимого переслідувача – і не могла втекти. Хто б подумав, що таке можливо навіть у реальному житті? І нехай йшлося зовсім не про лиходія, це не змінювало того факту, що його нав’язлива увага лякала.

– Здрастуйте, – прошепотіла вона, опустивши погляд у тарілку із залишками супу. – Сідайте.

Взагалі-то треба було прямо запитати, що Віктор тут забув, і попросити більше не приходити, однак говорити грубощі Віта не вміла, тим паче перед батьками.

Справжня пастка!