Читати книгу - "Підкорити айсберг, Яніна Стець"

Матвій підійшов до неї за кілька хвилин. “Ну що, поїхали?” — запитав він, усміхаючись.

“Поїхали,” — кивнула Ліка. “До речі, дякую за квіти, дуже гарні, хоч і не варто було.”

“Вважай, що це для справи,” — знизив плечима чоловік, неначе його це зовсім не обходило.

Ліка, яка стояла обличчям до виходу з бізнес-центру через скляні двері, побачила Альбіну, яка прямувала до виходу з будівлі. Вона без зайвих роздумів подолала відстань, яка розділяла їх з Матвієм, і потягнулася до нього з поцілунком. Матвій заскочений зненацька якусь мить ніяк не відреагував на цей спонтанний порив. Дівчина вже збиралася відсторонитися, коли міцні руки притиснули її до грудей. Матвій накрив її губи куди більш пристрасним і глибоким поцілунком. Ліці здалося, що вона забула, як дихати: в ногах з’явилася слабкість, добре, що він підтримував її.

Поцілунок тривав недовго, але він встиг підняти в Ліці цілу бурю емоцій. Вона забула, що поцілувала його для того, щоб трохи провчити пихату Альбіну, а заодно віддячити за зіпсований настрій.

Остання, до речі, заклякла на місці і дивилася на них з неприхованою ненавистю. Якби поглядом можна було вбити, то вони з Матвієм зараз нерухомо лежали б на бруківці. Потім вона гордо пройшла повз них до свого авто.

“Якщо це подяка за квіти, то я готовий дарувати їх частіше,” — усміхнувся Матвій, спостерігаючи за Лікою.

Ліка почувалася ніяково. Вона, звісно, не збиралася його цілувати; цей спонтанний поцілунок став наслідком сьогоднішньої перепалки з Альбіною. “Щось останнім часом я часто потрапляю в незручні ситуації через бажання комусь щось довести,” — промайнуло в голові.

“Це частина вистави,” — відповіла вона Матвієві, нарешті глянувши йому в очі. “Мені здалося, Альбіна не особливо вірить у цю історію, тому я вирішила додати переконливості,” — виправдовувалася дівчина.

“Наскільки я пам’ятаю, ми не домовлялися про таку необхідність,” — нагадав Матвій з веселими нотками в голосі, він явно знущався, бачачи ніяковість дівчини.

“Я вирішила імпровізувати. До речі, не обов’язково було відповідати на поцілунок. Думаю, достатньо було...”

“Ну, якщо вже грати, то грати,” — перебив її чоловік.

Ліка змушена була визнати, що Матвій відмінно цілується. Її, звісно, і раніше цілували, але таку палітру емоцій від простого поцілунку вона ще не отримувала. Можливо, вся справа в адреналіні, адже назвати цей поцілунок типовим не можна. Раніше вона не цілувала хлопців, щоб когось зачепити; може, вся справа в цьому, а не у талантах Загорського.