Читати книгу - "Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало"

Щоправда, розповідати, що готувала ці зілля потайки від родичів і займалася самолікуванням, не стала.

А потім прийшов ревнивий павук, вигнав бортника, обізвав Латьяллу звіднею і похмуро попередив, що вранці прийдуть наречену одягати та забирати. І якщо її не виявиться на місці, бортника виловлять і ноги-руки переламають. Мабуть підозрював, що Томія вже вирішила тікати з таким завидним женихом. І родичів підіслав тинятися навколо будинку. До самого ранку. Вони там спочатку тупотіли. Потім, мабуть для зігрівання, напилися і почали кричати пісні. Їм підспівували собаки. І Томії дуже захотілося когось проклясти, бажано майбутнього чоловіка. Жаль, що вона не вміла.

— Треба було цю наволоч одразу прибити, — похмуро пробурмотіла дівчина в подушку. — Причому так, щоби мучився. Мерзенний павук.

А ще Томія зрозуміла, що додому зовсім не хоче. Тому що тут вона набагато вільніша. І тут вона має шанс навчитися чогось неймовірного. Якщо тут навіть із зовсім слабких магів вміють навчати відмінних лікарів, то і з дівчини з сильним даром щось тямуще створять. І тоді додому можна буде повернутися у всеозброєнні. З гідним чоловіком, а не мерзенним павуком.

— Треба вигадати, як зіпсувати ритуал, щоб прив'язка його не зарахувала. Чи буде достатньо того, що я не повірю в його силу?

Томія задумалася і навіть майже перестала чути мерзенний хоровий спів.

Втікати до весілля було не можна, тоді павук помститься Латьяллі. І нехай вона каже, що нічого страшного в жодному разі не станеться, бути причиною шкоди, заподіяної рятівниці, недобре. І безчесно, та й просто не хочеться. Тому що Латьялла справжній скарб. І Томія була б щаслива, якби вона насправді була їй старшою сестрою, а не називала себе такою жартома.

— Треба придумати… жерця цієї Райдуги чимось напоїти? Щоб слова плутав? Цікава думка.