Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Усі в моїй родині — вбивці, Бенджамін Стівенсон 📚 - Українською

Читати книгу - "Усі в моїй родині — вбивці, Бенджамін Стівенсон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Усі в моїй родині — вбивці" автора Бенджамін Стівенсон. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 92
Перейти на сторінку:
думав про це. Я згадую про це зараз, бо якщо в мене виникали такі запитання, то Люсі, мабуть, тільки про це й думала.

Ерін обійшла наше півколо значно швидше, ніж Майкл, — частково тому, що не всі з нас тиснули їй руку. Люсі, наприклад, увесь час демонстративно зав’язувала шнурівки на черевиках. Коли Ерін підійшла до мене, я простягнув руку.

— Дуже приємно, — сказав я.

Це наш таємний код, яким я сподівався звести все на жарт.

Ерін не всміхнулася. Натомість потиснула мені руку, а тоді притягнула до себе, легенько пригорнувши в одноруких, холодних обіймах.

Її тепле дихання залоскотало мені щоку, коли вона сказала:

— Це гроші родини, Ерне.

То були настирливі, украдені слова. Майкл сказав мені те саме тієї ночі, коли ми поховали Алана. «Це наші гроші». Я знав, що це означає. Він заслужив їх. Він убив заради них. Він оголосив своє право власності, але пропонував мені частку за мовчання. Не знаю, що я чекав почути від Ерін, коли вона прихилилася до мого вуха: щось вибачливе, або щось спокусливе, або, може, щось вибачливо-спокусливе. Та я не чекав, що вона виконає роль Майклового вісника, коли він просто всміхнувся й запропонував мені випити пива. «Це гроші родини, Ерне». Може, десь там крився натяк на те, що станеться зі мною в разі непокори? Я не був певен. Її погляд був відкритим, без тіні погрози. Може, це просто попередження. Перш ніж я встиг вирішити, як відреагувати, Ерін пішла геть, та й навряд чи я запитав би щось у неї на очах у всієї родини.

Наше зібрання швидко розбилося на дві групи. Люсі та Софія підступили до нас із Майклом. Люсі явно не хотіла випускати Майкла з поля зору, тоді як Софія, мабуть, просто хотіла переконатися, що я не ляпну нічого про гроші, перш ніж вирішу, ділитися з нею чи ні. Ерін стояла з моєю матір’ю та Марсело. Намагаючись не надто витріщатися на них, я спробував прочитати вираз обличчя моєї матері. Він здався мені незнайомим, тож я вирішив, що це має бути лагідність і приязність. Евонна підійшла до групки Ерін, а Енді, кілька секунд потупцювавши на місці, поплівся до нас.

Майкл, схоже, зрозумів, що мусить задати тон бесіді й заговорити, інакше всі мовчатимуть. Почав він з буденної розповіді про те, як змушував Ерін зупинятися на кожній заправці, щоб посмакувати різні шоколадні батончики.

— І де були найкращі?

Я пообіцяв собі бути з Майклом настільки чемним, наскільки він буде зі мною, тож спробував підтримати розмову.

— На жаль, дослідження не дало переконливих результатів, — кивнув він, а тоді поплескав себе по животу. — Треба накопичити більше даних.

Люсі розреготалася, трішки переборщивши з гучністю.

— А що це за вантажівка? — запитала Софія. — У запрошенні ж писали про гірськолижний курорт. Я здивована, що ви взагалі сюди доїхали.

— Там, де ми орендували автівку, не було нічого путнього. Потрібен був фургон, але в них виявилося лише це. Можна було взяти машину Ерін, але в її гетчбек не помістилися б усі мої речі. Завтра я мав платити за місце на складі, а вони вже й так витягнули з мене всі гроші. Тож у цій вантажівці фактично вся моя вітальня. Ми трохи нервувалися через дорогу, але це потужна конячина.

— Ти що, своє крісло сюди привіз? — засміявся Енді.

Я міг думати лише про те, як мені ріже вухо Майклове «ми».

— Я просто заплатила б за ту камеру схову. Ти притягнув сюди всі ті речі, щоб заощадити кілька доларів? — запитала Софія.

— Як на мене, це розважливо, — пробурмотіла Люсі. — Я гадала, більшість наших…

— У них була тільки ця вантажівка, — вів далі Майкл, наче й не чув її. — І, звісно, ми домовилися про хорошу знижку. Наступного тижня перевозитиму свої речі, тож вона мені ще знадобиться. Одним словом, переваг було більше.

— Можеш скористатися моєю камерою, якщо треба, — сказав я, почасти щоб заповнити незручну паузу, а почасти тому, що майже його не слухав.

Краєм вуха я відчайдушно намагався підслухати, про що Ерін говорить з Евонною. Корисна порада: ніколи не шепотіть таємниці, у яких є свистячі, бо сичання розноситься дуже далеко. Я чув, як Евонна сказала щось про «залишитися в різних спальнях», але не міг зрозуміти — чи вона питає, чи стверджує. Я шкодував, що підслухав саме цю частину, але вже нічим зарадити не міг. Зненацька усвідомив, що Майкл і Софія допитливо дивляться на мене. Лише тоді збагнув, що сказав, і мимохіть подумав, що Майкл зараз скаже: «Уже користуюся».

— Я запам’ятаю, брате, — сказав натомість він.

— Я кидаю курити, — бовкнула раптом Люсі.

Майкл глянув на неї, як дивляться на дитину, котра не дає спокійно випити вина, вимагаючи в усіх дивитися, як вона робить «колесо», і сказав:

— Молодець. — Він явно шкодував, що Люсі не дитина й не може піти у свою кімнату. — То як ви тут розважаєтеся? Не подумайте, мене дуже тішать ресторан і бар, але я не збираюся сидіти всі вихідні в чотирьох стінах.

— На даху є джакузі, — сказали ми з Енді хором.

— Агов! Усі сюди! — покликав нас Марсело.

Люсі обігнала Енді блискавичним маневром, гідним «Формули-1», щоб опинитися біля Майкла. Ми із Софією пленталися позаду.

— Ти червонієш, — тихо вколола мене Софія. — Що таке, знаменитість зустрів?

Я похитав головою.

— Просто не розумію, що відбувається. Я чекав чогось іншого.

— Я теж. — Софія наморщила носа. — Cuidado.

Попри те що я не знаю іспанської, Софія має звичку кидати випадковими словами. Це я чув уже кілька разів, тож знав його: «Обережно».

Приєднавшись до групи Марсело, Майкл підступив до Ерін, і та буденно застромила руку в задню кишеню його джинсів. Коли ми були в шлюбі (перепрошую, офіційно ми досі в шлюбі, тож треба було сказати щось на кшталт «коли ми були разом»), Ерін не надто любила всіх цих прилюдних пестощів. У неї було важке, місцями травматичне дитинство: Ерін виховував батько-одинак, який бив її, коли ніхто не бачив, і обіймав на людях. Через це вона не сприймала таких підкреслених виявів ніжності, бо підсвідомо вважала їх награними. Вона не довіряла таким жестам. Я кажу про це, бо ми з нею майже ніколи не цілувалися прилюдно і вже точно не встромляли рук у задні кишені одне одного. Зрідка вона могла покласти руку мені на спину. Саме тому її поведінка з Майклом здалася мені дуже штучною. Навіть демонстративною. Не знаю, робила вона це для мене чи для Люсі. Може,

1 ... 22 23 24 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Усі в моїй родині — вбивці, Бенджамін Стівенсон», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Усі в моїй родині — вбивці, Бенджамін Стівенсон» жанру - 💙 Детективи:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Усі в моїй родині — вбивці, Бенджамін Стівенсон"